Персі стояв біля дверей до тронної зали. Занурившись у свої зовсім не веселі думки він не замітив приходу його дівчини.
- Ей Риб'ячі мізки. - Анабет лагідно і з сумом усміхнулася.
- Ти прекрасна - видавив щось схоже на усмішку Персі, роздивляючись Чейс.
На дівчині була вдягнена сукня сірого кольору. Корсет прикрашений віздерунками сов, кружевні рукава, та фатінова дуже пишна спідниця. Біляві локони спадали хвилями на плечі.
Залунала музика і юнак під руку зі своєю супутницею зайшов до тронної зали. Біля своїх тронів стояли боги. Афіна з гордістю дивилася на своє дитя.
Музика зупинилася коли двоє напів кровок стали перед королем і королевою Олімпу. В перед вийшла Ніка.
- Вітаємо вас переможці. - богиня змахнула рукою і дві німфи винесли шовкові подушечки.
- Нагороджуємо тебе Персей Джексон - син Посейдона. - Зевс вдягнув йому на голову, срібну корону з блакитним камінням.
- І тебе Анабет Чейс - донька Афіни - Гера вдягнула на дівчину срібну діадему з якимись білими коштовними камінчиками.
- Оголошуємо вас королем і королевою Напів божественних ігор. І нехай почнеться святкування.
Звідусіль залунали оплески. Увімкнула ся музика. Боги і богині пішли до танцю. Багато хто підходив до напів кровок, щоб привітати з перемогою.
Персі було не комфортно через шум і підвищену увагу до його скромної особи. Юнак не розумів як боги могли святкувати. Померло шістнадцять дітей. Іхніх дітей.
Незабаром до нього підійшла донька Афіни.
- Все добре? - з хвилюванням спитала вона.
- Ні. Знаєш - хлопець подивився їй в очі. - я починаю розуміти Луку.
- Ти що? - ця фраза не на жарт схвилювала Чейс. - Слухай я розумію ти втратив сестру. - вона взяла його долоні в свої. - та треба жити далі. Її вже не повернеш.
