Відьма[Крипіпаста]

Розділ 7

Ми йшли десь пів години, кішку я з собою не взяла. Дійшли ми до покинутої будівлі і якщо чесно, то мені здається, що вона зараз розвалиться. З будівлі чути сміх і лайку.

Першим зайшов чувак із сокирами, а я за ним. Хтось бігав один за одним, а хтось дивився старий телек.

- Пішли - сокирка (або на нашу чувак з сокирами)
Я просто кивнула головою і пішла за ним.

Через 15 хвилин

Я вийшла із будівлі. Ви запитаєте, що там було? Так ось:

Я зайшла у чорні двері. На проти, за столом, сидів безликий у костюмі
- Добрий день... - тихо сказала я
Він просто кивнув головою.
- Я вибачаюся, але навіщо ви мене покликали? - я
- Я чув, що в тебе є магія яка може записувати що відбувається навколо - Слендер
- Є – я
- Так ось, мені потрібно, щоб ти накласти заклинання в одному з кабінетів SCP - Слендер
– А я після цього виживу? - я
- Так - Слендер
- Гаразд - я знизала плечима
- Ти так швидко погодилася? - Слендер
- Ну ... мені не складно, та і я нічого не втрачаю від цього - я
Він просто кивнув і дав мені папку, а потім я вийшла.

Якщо чесно, мені було страшно, але не суть. Я пішла до виходу із цього будинку. На шляху мені зустрічалися різні чуваки, і більшість була в крові. Я спокійно вийшла з цього будинку і телепортувалася до себе.

Опинившись у своїй кімнаті  на мене одразу ж напала кішка:
- Що там було?!
- Відчепись! - Сказала я відтягуючи тварину від себе.
Все-таки відчепивши від себе кішку я розповіла, що сталося.
- Одуріти! Ось це вже цікавіше!! - кішка
- Мг ....- я просто дивилася на папку з файлами і щось мені здавалося знайомим, але ... що?

Махнувши на це рукою я почала читати вміст папки. І не знайшовши нічого цікавого крім номера кабінету, де має бути накладена магія, я закрила папку.

- Гаразд, що швидше почну, то швидше закінчу.... - я
- Так, пішли! - сказала кішка і зістрибнула з ліжка
- А ти куди? - я
- Як куди? З тобою! - Мальвіна
-Ее, ні! - я - не вистачало мені щоб тебе там замкнули ще раз!
- В сенсі? - кішка
- Ти не підеш, це завдання на 15-20 хвилин, а з тобою я його виконаю десь за годину! - я

Образившись кішка пішла на кухню, я ж знизала плечима і телепортувалася в парк. Там, знайшовши лавку з травами і ліками, кинулась назад у кімнату і зварганила зілля невидимості.

А оскільки книгу з рецептами мені ніхто не дає, то і зілля вийшло не таке, як в оригіналі.

По-перше після його використання не можна використовувати інші зілля та ліки протягом двох діб, а по-друге, мене буде не тільки не видно, а й ще не чути.

Випивши зілля і телепортувалась до кабінету 258. Вийшло не з першого разу, а разу з четвертого, але я таки опинилась у кабінеті 258.

У кабінеті знаходилося дві людини, один сидів за столом, мабуть начальник, а другий стояв навпроти і мабуть звітував.

- Твоє завдання, 145-й, знайти їх! І я нічого не хочу чути! А інакше вилетиш звідси до чортової матері! - закричало начальство
- Так, так, так, Марія Іванівна - 145-й
Я мовчки стояла і спостерігала як номерок (145-й) виходив із кабінету. Начальство чи точніше Марія Іванівна сиділа і лаялася на весь світ ще хвилин десять, а потім зайшла...баба Лариса?!?