Твій Мін Юнгі [Завершений]

~{ 14 }~

Ти зрозуміла що це був Юнгі.
- Доброго ранку Т/І~шааа, і чим так смачно пахне?
- Доброго Оппа, я тут сніданок нам приготувала)
- Ти ж моя розумничка)
І ви пішли снідати і збиратись в університет. Ти оділа.

Юнгі одів.

Ви вже майже дійшли до університету, і тут ти відчуваєш як тебе хтось сильно вдарив в плече і ти впала не вдало на ногу. А потім ти почула голос.
- Ще побачимось))). Ти здогадалася чий це був голос це був голос Юни. Юнгі одразу до тебе підбіг.
- Т/І з тобою все добре? Встати можеш?
- Ні Юнгі я не можу встати нога сильно болить.
Тоді ти взяла Юнгі за руку і попробувала встати. Ти встала і попробувала іти. Нога сильно боліла але ти потроху йшла. Коли ви вже зайшли в аудиторію то до вас одразу підбігли всі твої друзі крім Чіміна.
- Т/І що сталось? - запитала Міку.
- Мене Юна штовхнула і я впала.
- А чого ти прийшла сюда іди одразу до медсестри, якщо хочеш я можу допомогти - сказав Хосок.
- Не треба Хосок, я сама можу.
- Та Та, а тоді хто тобі допоміг дійти сюди? - З ухмилкою сказав Юнгі.
- Ладно, ладно, ти мені допоможеш. Сказавши це ви з Юнгі вийшли з аудиторії і пішли до медсестри. Коли ви вже пішли Міку підійшла до Юни.
- І навіщо ти це зробила?- запитала вона сердито.
- Не розумію про що ти? - Юна зробила вигляд ніби нічого не розуміє.
- Ти чого кричиш на мою дівчину?- Заступився Чімін за Юну.
- Я на неї кричу тому що невідомо що вона зробила з Т/І! - сказала Міку.
- Тобто "зробила з Т/І"? - з зацікавленням запитав Чімін.
- В прямому Чімін. Юна штовхнула Т/І, вона впала на ногу і ми не знаємо що з нею. - сказала Міку і пішла від них.
Розмова Чіміна і Юни.
- І за що ти так з нею? - запитав Чімін чекаючи відповіді.
- Просто так захотілось - відповіла Юна.
- Це не відповідь. Скажи нащо ти це зробила - вже трохи повисивши голос сказав Чімін.
- Просто ти так до неї ставишся ніби вона твоя дівчина, а не я. - сказала Юна.
- Вона була моєю дівчиною, але зараз вона мені лише подруга. А я навіть не вважаю тебе своєю дівчиною. Тому між нами все закінчено. - сказав Чімін сердито.
- Але..
- Ніяких але, я тебе не хочу бачити. - перебив Чімін Юну.
- Ну і добре бувай.
Pov Юнгі і Т/І.
Ви вже прийшли до медсестри і на диво вона була в кабінеті. Тобі подивились ногу, сказали що це просто забій. І ще додали щоб ти пару днів побула дома. Коли ти вийшла з кабінету медсестри до тебе підійшов Юнгі.
- І що?
- Я маю пару днів побути дома(
- Тоді ладно, ідемо до декана відпрошуватись з пар.
- А чого ти будеш відпрошуватись?
- Бо ти будеш ті пару днів жити зі мною, і це не обговорюється.
- Ладно ідемо. Ви відпросилися з пар і пішли до тебе додому взяти речі. Ви вже взяли тобі потрібні речі і пішли до будинку Юнгі. Коли ви вже прийшли Юнгі показав тобі де покласти свої речі. Поки ти розкладувала свої речі ти відчула біль нижче шлунка і зрозуміла що у тебе почались ці дні. Коли ти вже розклала всі речі ти спустилась на перший поверх ( бо ти була на другому). До тебе одразу підбігає Юнгі і бере за руку бо боїться що ти впадеш.
- Юнгі не треба за мене так хвилюватись.
- Треба Т/І, треба. - І він поцілував тебе.
Ви сіли дивитись фільм ужасів. І коли у тебе раптово ще й сильно заболів живіт ти застогнала від болю.
- Т/І що у тебе болить? - одразу вставши на коліна і взявши твої руки у свої запитав Юнгі.
- Да так нічого. - старалась заспокоїти його ти.
- Не вірю. - сказав Юнгі.
- Просто у мене ці дні і все.
- Капець, і як ти витримуєш той біль? - запитав Юнгі і почав тебе обнімати.
- Не знаю, привикла. - сказала ти посміхнувшись.
- Ладно давай будемо далі дивитись фільм.
І ви продовжили дивитись фільм. Коли ви додивились фільм був вже вечір і до тебе прийшла прекрасна ідея.
- Оппа)) - ти поклала свою голову йому на плече........