Життя у безодні

Глава 1

Сонце тихо сідало у небі, вітер подував за вікном. У кімнаті малюючи пейзажі сиділа дівчина, настрій був сумний, тому що завтра йти у нову школу.

На наступний день дівчина тихо збирає портфель у школу. Смуток немов охопив її, та не хоче відпускати. Зібравшись з думками вона наспівуючи тиху мелодію пішла у гараж, там стояв велосипед фіолетового кольору, з старенькими ручками. Сівши на нього вона згадувала старих друзів, які завжди їздили з нею .

Ось і вона нова школа, яка так і виглядала за сосновим лісом.

Зайшовши у школу її захопив смуток, старі спогади, тривога.

Вона швидко пішла шукати свій кабінет. Зайшовши у нього, вчитель представив її.

-Це Меггі, ваша нова однокласниця, якщо тобі неважко можеш представитися перед класом- сказав вчитель серйозним голосом.

-Ні неважко - ледве, зібралася з силами я.-Мене звуть Меггі, я приїхала з Каліфорнії, обожнюю малювати.

- Дякую, Меггі можеш сісти з Джорджом, біля нього є вільне місце.

Джордж ти і покажеш їй школу - сказав вчитель.

- Гаразд - з легкістю відповів він.

Я тихо сіла дістала зошита та й почала писати, пройшло ще 5 хвилин і я пішла на екскурсію по школі.