Життя у безодні

Глава 4

Цей ранок був холодний, за вікном йшов сніг. Я ледь встала з ліжка, хоча спати я не хотіла. Закутавшись в ковдру я спустилась на низ, мами вже не було. Відкривши холодильник я побачила паперову коробку на, якій була записка з словами "Доню, вибач мені терміново потрібно було поїхати з міста! В коробці твій сніданок. З любовью мама!!"
Дивно, подивившись на годиник, який вісів на стіні, я здивувалася. Реально? Четверта година ранку!
-Куди вона поїхала? - сказала я в пів голоса.
Так Меггі не думай про це, хм а що в коробочці? Мені стало цікаво, мої руки так і хотіли її відкрити. Раптом я побачила Ейнзі, він крутився в мене під ногами, і просив їсти! Він довго ходив по кухні винюхуючи щось, але раптом зупинився біля тумбочки. Відкривши її я побачила: ні ну ви б побачили як я здивувалася! Там лежав корм для Ейнзі. Я хутко взяла його й накидала в мисочку для котиків. Ейнзі зразу побіг до своєї мисочки. Так а я побігла до паперової коробки, хмм... млинці з джемом. Я поснідала і пішла у кімнату відкривши ноутбука, я подивитись декілька нещодавно вийшовших серій, своїх улюблених сереалів. Час йшов швидко, вже сьома година ранку, пора збиратися в школу, я швидко направилась у вану, через п'ять хвилин я вийшла з неї, і направилась у кімнату. Сьогодні я вдягнулася рвані на колінах чорні джинси, білу рубашку а наверх кардиган у квіточки, на ногах вже були конверси, заплевши високий хвіст, я пішла у гараж. Там стояв мій велик. Закривши дім та гараж, я сіла на велик і поїхала в школу. Ось і вона, коли я підїхала, то побачила, що всі стояли біля входу. Там була побудована невеличка сцена. Там стояв мікрофон, всі здивовано дивилися, не розуміючи що тут відбувається, да і я незрозуміла до кінця. До мікрофону підійшов директор та сказав тихим тоном:
-Доброго дня, учні та учителі школи Легбуфальт. Сьогодні ми зібралися тут щоб оголосити, що через тиждень у нас буде Зимовий Бал! З цими подіями, я оголошую зимові канікули!
Всі почали кричати хто від радості що будуть канікули, хто від того що зможе піти на бал. Було чути як старшокласниці обговорювали, те в чому вони підуть, і з ким вони підуть на Зимовий Бал.
А я, злилася з натовпом, друзів у мене й не було.
- Ей Мег, привіт! - підійшов до мене раптово Джордж.
- Привіт - сказала я тихим голосом.
- Ходімо зі мною в пекарню, всеодно розпочалися канікули.
- Гаразд, я завжди не проти смачненького!- сказала я це з, якоюсь іронією.
- Ходімо, ти на чому приїхала на машині, скейті, велику чи прийшла пішки? - спитав він в мене, мені аж стало чомусь не по собі, мені 17 років, а я їжджу на фіолетовому велику.
- Я на велику, а чому ти питає?
-Ну тоді бери велик і ходімо на стоянку! - сказав він з усмішкою на лиці.
Ми йшли на стоянку він розповідав про смішні історії які трапилися з ним, обійшовши школу ми нарешті дійшли до неї, на ній стояло декілька машин та один байк. Він підійшов до чорного Ренже Ровера, відкрив багажник та положив туди мій велик.
-Це твоя машина? - стояла я у ступорі чи в шоці сама не розумію!
-Так!- сказав він це з незвичайною гордістю, і продовжив- Ну що ж запригуй машину!
Ми кинули рюкзаки на західні сидіння а самі сіли на перед, коли я сідала в машину я побачила дівчат, які дивитися на мене з ненавистю. І це мене лякало!
Ми зрушити з місця, і виїхали з шкільної стоянки. Ми їхали вже три хвилини мовчки, ще трохи і я засну!
-Ти ходиш на, якісь шкільні секції, там футбол, волейбол чи інше? - вирішила я нарушити тишу.
-Так, я капітан шкільної збірної по футболу! - сказав він це з такою легкістю!
-Ем,що?Таке кажуть при зустрічі тобі не здається!-Тепер зрозуміло чому ті дівчата на мене так дивилися!Можливо я занадто драматизую.
-Ну напевно, але я думав що тобі це цікаво! Ти ж не ображаєшся? - сказав він, і подивився на мене своїми щенячими очима!
-Звичайно ні, Джордж ти мій єдиний друг в цій школі, ти від мене так легко не втечеш!
-Гаразд, ось і пекарня! - крикнув він.
Ми вийшли з машини, і пішли до пекарні! Джордж купив усе, що було йому потрібно, і ще він узяв мені мафіни і вафлі!Він відвіз мене додому, завів велик у гараж, і ми з ним попрощалися. Зайшовши в будинок я передягатися у домашнє! І знесилина впала на ліжко.