Життя у безодні

Глава 3

Різкий звук будильника, а перед мною стоїть мама з тортом, чути як вона співала пісню : Happy Birthday to you, Happy Birthday to you.

- Я ще сплю- пробормотала я накрившись ковдрою.

-Вставай!! - мама стягнула ковдру з мене, та кинула у сторону дверей.

- Мам нііі, ти ж знаєш що я не признаю своє існування, а тут день народження щей! - грубо крикнула я.

Мама подивилася на мене сумними очима, сказавши лише одне слово - Гаразд

По моєму тілі пройшли мурашки, я ніколи не перечила їй, а тут ще й грубим криком, ех як мені було гірко.

-Мам, я пожартувала -  з усмішкою на лиці, вставши з ліжка підпригнула я схопившись за перший шарик що попав мені в руки.

-Ну тоді- зробивши не величку паузу- збирайся та задувай свічки на торті- з усмішкою сказала вона і вийшла з моєї кімнати.

Перекинувши весь одяг у шафі я знайшла сукню легко голубого відтінку, та білі балетки.

-Ааа що з моїм волоссям не так- перекидала я його з одної сторони на іншу. Точно високий хвіст!

Да сьогодні я відчувала себе принцескою! Вийшовши з кімнати я побачила що все було завішане шариками, та гірляндами, можна подумати що зараз новий рік, навіщо все так прикрашати!

Спустившись по сходах я побачила, гарно упаковану коробку на столі з величезним бантом.

- Мам це мені - з подивом дивилась на ту коробку.

-Так доню- почула голос тата

Моя фантазія, і та навіть не могла уявити що там.

Хмм ось це мене й бентежить, мої батьки такі "креативні", що аж зашкалює.

Я з цікавістю всетаки відкрила коробку.

З неї на мене дивилося наляканими, нерозуміючими очима біле пухнасте маленьке кошеня. Я назвала його Ейнзі(скорочено від німецького слова Einzigartig- що в перекладі означає унікальний)

Оставивши кошеня з батьками я пішла прогулятися по парку, сьогодні ж субота!

Не далеко від мого будинку знаходився парк, в руках в мене був мольберт, панно та невеликий рюкзак в якому лежать пензлі та фарба. Знайшовши більш віддалене місце з чудовим краєвидом я поставила мольберт на землю, помістивши панно на нього я почала малювати. З за моєю спиною були чутні кроки, я настережливо слухала, як кожен крок  приближается до мене, я не панікувала, я просто була в істереці, і в переживанні що можу з несподіванки вдарити того хто в заді. Кроки все чулися все ближче і ближче. Різко схопивши мене за плечі, і повернувши до себе!

- Вітаю з Днем народження- сказав Джордж.

-Ей привіт, звідки ти дізнався про день народження, і те що воно сьогодні! - настороженно я подивилася я на нього.

-Ну по-перше соц.сеті, по друге у нашому класі вісить стенд , на якому написано коли в кого день народження, так що не дивуйся! І жуй шоколадку. - з усмішкою дав мені шоколадку.

Я зібрала свій набір художника, та вже хотіла йти додому, як Джордж сказав що проведе мене.

Ми говорили про різне, а я думала, і дивилась в його зелені очі.

- Ось мій будинок - я говорила це з гірким смутком, ще хоча б хвилин п'ять подивитися на його очі, але ні ось мій дім.

- Бувай, побачимось у школі- з усмішкою він обняв, мене та пішов.