Невже ти полюбиш мене таким?

Частина 7. Отож тепер не вороги?

Pow Томмі
Я розповів йому все. Про мою родину, а точніше її відсутність тепер. Про те як виживав, як довелось не їсти місяць...і ще...про безліч інших моментів. Мені стало легше. Вперше за весь час я не вигрібав проблеми мовчки а міг говорити про них. Можливо йому байдуже....але це було потрібно мені, більше аніж повітря
Pow Пітер
Томмі говорив і плакав, спотикаючись на словах втирав свої сльози і розповідав неймовірні для мене речі. Вразила його відвертість. Виявилось що, колись, на роботі, його керівник змушував Томмі відсосувати аби той його не звільнив. Мені не вірилось у це. Так ніби таке можливо лише в сюжетах порно і аж ніяк не в справжньому житті. Та найбільше мене вразила сила духу цього хлопця. Після всіх труднощів, після моїх знущань він залишався таким же м'яким та добрим
- Слухай.... Це може здаватися дійсно не логічним адже між нами були не надто теплі відносини...
Його заплакані очі дивилися на мене з відчаєм. Я не витримав і притулив його до себе
- Поруч зі мною ти більше жодного дня не будеш так жити, чуєш?
Він мовчки притиснувся до мене ближче і тихо хникнув
-Ну.... Тихо, хто з нас актив все таки?
Томмі підняв свою голову з моїх пліч і поцілував мене. Зовсім не так як робив це вночі. В цьому поцілунку не було тієї жаги підкорити мене, не відчувалося жорстокості, він був м'який неначе ліжко зранку від якого не можливо відмовитися.
Pow Томмі
Сонце освітлювало кімнату а світ за вікном неначе зупинився. Я нарешті зрозумів чому не залишив його сьогодні і чому так і не дав здачі. Ні це не альтруїзм і не слабкість. Хоча на рахунок другого багато хто посперечався б зі мною. Кожного разу я чекав що він прийде. Безсумнівно з жахом....але було щось ще. Тепле неначе весняне сонце. І ось сьогодні воно засяяло літнім теплом. Я кохаю цього хлопця. Як би не складалися наші взаємовідносини я нічого з цим не пороблю.
І разом з усвідомленням прийшов сором. Палкий, нищівний голос сумління. Я закінчив такий солодкий, жаданий поцілунок і підійняв ще червоні від сліз очі.
-Пробач....вибач....я такий дурень, егоїст - слова йшли не з уст а з найглибших закутків моєї душі
Пітер мовчав. Можливо він не відійшов від поцілунка, можливо не зрозумів про що я....а можливо це було щось інше. В будь-якому разі це тиснуло на моє нутро і я продовжив
- Я правда дурень. Я закоханий в тебе кожною частинкою своєї душі.....не можна було вчора тебе гвалтувати якщо....якщо ти пробачиш мене я обіцяю жодного разу більше не торкнусь твого тіла без згоди
Pow Пітер
Він знову багато говорив. Я ледве ловив суть адже не міг оговтатись від того що в мене забрали такі солодкі уста. Але він був правий. Вчорашня ніч залишила болючий слід не лише на тілі... Я знову сів
-Давай нарешті поснідаєм - він глянув на мене і я посміхнувся. Менше аніж за хвилину ми сиділи та їли сухий сніданок із холодним молоком

Глава коротка, знаю) Але після довгої перерви мені хочеться почути чи не "скотилася" і чи хочется це далі читати