Невже ти полюбиш мене таким?

Частина 11. А це точно кохання?

Підіймаючись сходами мене не відпускала думка про те що це все не правильно. Випадково зачепився за край підвіконня і синці на моєму тілі відповіли сильним болем.
—Ахр.... Чорт — скрізь зуби прошипів я
—Я не люблю лізти в чужі справи але ці побої вже можна зняти в поліції для.... — пролунав позаду голос Алекса
—Як не любиш то не лізь— я огризнувся, нема чого пхатися в те про що поняття не маєш
Алекс це один з хлопців, які орендують це вбоге житло зі мною. Здається його батька посадили за сімейне насилля. Проте матері яка від нього потерпала вже було ані холодно ані жарко до цього. От так послухаєш що б'є значить любить і взагалі він не такий, а потім через нього ж три метри під землею лежиш. І тут я замислився, аккуратно торкнувся одного з синців який відразу подарував мені больові відчуття. Тобто.... Він звичайно ж не такий але.... Чорт! Мій здоровий глузд просто волав про те що потрібно триматися подалі від Пітера, я ж тим часом спокійно збирав рюкзак в школу.
Вийшов з квартири я не прощаючись, після уроків повідомлю їм "пречудову" новину. В цілому прощатися з хлопцями було навіть трохи сумно. Кому як не мені розуміти які фінансові наслідки для них принесе моє виселення? Але я справді більше не можу все це тягнути. Можливо.... Можливо Піта і справді кончена тварь котра одного дня прикінчить мене в своїй квартирі. Чомусь заболіло серце. 
Навіть коли я згадував як він мене бив крім страху і бажання це зупинити було ще щось. Так неначе бажання втекти це сила тяжіння, така очевидна, логічна і всім відома. А проте на кожну силу тяжіння знайдеться сила реакції опори.... Відчуваю що, можливо, кращим рішенням було б проспати той урок фізики.
Я сів на лавочку в парку біля школи. Не знаю що робити, чи можу я відмовитися від допомоги зараз? Здається ні.... Водночас і прийняти її страшно і видається майже неможливим.
— Томмі! —радісний голос дівчини повернув мене у реальність, навідміну від свого родича вона могла промовляти цю форму без насмішки, навпаки, мило і по домашньому — ти чого так рано прийшов?
—А ти? — я посміхнувся до Енн
— Чесно кажучи.... Я хвилювалась — дівчина сіла поруч і поклала свою голову мені на плече— і сподівалась зустріти тебе. Мені було так страшно залишати тебе з Пітом...... Скільки себе  пам'яттю він завжди був озлобленим на весь світ, хоча бабуся любила його більше
Я розсміявся почувши останню фразу розкриваючу дитячу образу. Але отримавши засудливий погляд відразу зупинився
— Мені теж було страшно але —я подивися на дівчину. Вона завжди щира і відкрита для мене тож мені варто було б відплатити тим же— тепер ми здається майже зустрічаємось
Pow Пітер
Я повернувся в ліжко, не піду нікуди. Волочитися в школу, просто тому що так треба, остогидло. Провів рукою по тілу і стало так бридко. Він вирішив що може робити зі мною все що завгодно і.... Він зміг. Дотики котрі в моменті були мені приємними зараз викликали протилежні відчуття. В мені змішалися гнів, огида,  образа. Відчуваю себе таким грязним. Зараз, коли був час все обдумати це накрило мене величезною хвилею і я, не витримавши, заплакав. Стільки жалю до себе в мене ще не було. Боліло й серце.... Чому він так зі мною? Том...милий Томмі котрий добре ставиться до всіх опустив мене по повній. З іншого боку, я, напевне заслуговую на таке ставлення, я щоденно робив йому боляче тож можна сказати що мене поставили на місце, показали який я насправді жалюгідний ...