Невже ти полюбиш мене таким?

Частина 13. Бажане

Pow Пітер
В погано освітленому коридорі Том просто пройшов повз мене. Напевно не помітив. Коробки в його руках здавалися занадто масивними та важкими щоб нести їх самотужки. Чому він не покликав мене? Сам же... О боже. За секунду я вже був поруч, оступившись на одній з перших сходинок хлопець майже впав
—Обережніше
Pow  Том
Я зажмурив очі та чомусь не впав. Це "чомусь" виявилося міцними руками Піти. "Що ж, ці м'язи й для чогось хорошого годяться" — посміхнувся я до себе в думках.
—Вибач— переборовши бажання подовжити цю мить приблизно назавжди я встав на ноги— я трохи не розрахував
Хлопець взяв дві коробки з моїх рук
—Ну і дурень— буркнув він. Я засміявся, це було так не звично— чого смієшся?
Пітер виглядав трохи спантеличено
—Відколи ти за мене хвилюєшся?
—Відтепер— сказав він чітко й без зайвих зволікань, після чого попрямував до ліфту. Стало якось спокійно і я пішов за ним.
Двері ліфта зімкнулися а Пітер дивився куди завгодно лиш не мені в очі. Поводиться як дитина. Власне... Ми дітьми і є, щоправда пубертат вносить певні корективи.
—Подивись на мене

Pow Пітер

—А? — я заглянув в його янтарно карі очі, насправді вони такі гарні. Цієї миті він наблизився до мене і поцілував. Я трохи зніяковів а проте... Ці губи були такими солодкими що навіть за всі гроші світу я був не готовий їх відпустити. Та все колись закінчується тож скоро Том відсторонився.
—Це виходить перший поцілунок— сказав він— ну, знаєш, як... Пари?
Я перевів погляд на стелю ліфта.
—Виходить
Двері відчинилися й ми мовчки пішли в квартиру. Розмістивши коробки в кімнаті, втрьох зібралися у вітальні щоб пояснити все Енн. Вислухавши нас із Томом вона зітхнула:
— на місці жодного з вас я б цього не робила— дівчина глянула на мене — а тебе я задушу якщо ще раз руку піднімеш
Том хіхікнув, спрямувавши тим самим засуджуючий погляд Енн на себе
—кхм, вибач
—Піду Тому свою кімнату покажу— втрутився я
Взяв хлопця за руку і повів до себе, очевидно він був в моїй кімнаті але ну... Це не важливо
Pow Том
Пітер закрив за нами двері і я зрозумів все з першого погляду. Захотілося трохи розважитися
— Ти ж не кімнату мене повів дивитися— я посміхнувся
— Ага — Пітер трохи зашарівся, і цей хлопець тримає всю школу в страху....який жах
— Проси — я сам здивувався тому наскільки холодним був мій голос
—Що? — Пітер здивовано кліпав оченятами
— Мусиш гарно попросити, інакше я тебе навіть не торкнуся
Піта закусив губу, напевно я трохи переборщив, а проте відступати пізно. Я розвернувся, ніби збираюсь йти
— Стій.... П... Поцілуй мене — Пітер відвів погляд
Я повернувся до нього й трішки зблизився
—Гарно попросити.
—Б... Будь-ласка...поцілуй мене, благаю, торкайся мого тіла....прошу
Він був таким милим і таким спокусливим що у штанях стало тіснувато. Я жадібно поцілував хлопця в губи і повалив його на ліжко. Мій язик проникав всередину й грався з його. Стало достобіса гаряче. Я перевернувся на спину й тепер Піта був зверху, мої руки досліджували його тіло безцеремонно залізаючи під одяг. Я стис його дупцю й задоволено усміхнувся
— Тобі й справді подобається бути моєю іграшкою
Не чекаючи відповіді я знову поцілував Піту, він же тільки рухав бедрами від задоволення