Pow Пітер
Я був в ах... Спантеличений, коли Віка мене поцілувала. Вона пахла вишнею з шоколадом а губи її були солодкі від однієї з тих китайських помад. На секунду, всього одну єдину мить я піддався спокусі й відповів на поцілунок.
—Ні... Послухай. Цього разу все... — я хотів сказати "серйозно" та чи було це правдою? — все інакше.
Я не дочікувався її відповіді, вона всерівно врізалася мені у спину але не мала жодного значення. Секундна слабкість вибила мене із колії. Мені не подобалася дівчина, власне справа була не в ній, мені жодна не подобалася. Цей поцілунок смакував не вишнею й не шоколадом, він смакував життям яке у мене було.
Чи є хоч мізерний шанс що колишній я відмовився б від таких муток? Віка була королевою по своїй натурі, той тип дівчат яким ні в чому не відмовляють. І, хоч, я її не боюся, раніше б нізащо не впустив таку вигоду. Ми не говорили із Томом про дівчат, ми, в цілому не так вже й багато говорили з тих пір як він переїхав. Тим не менш, щось підказувало мені що Томмі не з тих котрі запросто діляться своїм, врешті решт цим чимось можна було назвати пробку в моїй сраці. Слід нам це обговорити, взагалі є багато речей про які нам потрібно було більше говорити. Ми ж пара... Пара же? Та навіть якщо й так? Що далі? Сумісне життя, дві собаки і довго та щасливо? Думки плутались і плутали мені ноги, я йшов так повільно що дорогою мене обігнав не один пенсіонер.
Двері моєї квартири були незачинені, це трохи спантеличувало бо Том зазвичай добре дбав про свою і нашу безпеку. Що спантеличило мене ще більше це те що я з коридору ж почув дурну попсу під яку вила Енн. Хоча, простим спантеличеням цей стан називати не можна, скоріше бажання втекти кудись в Мексику і змінити ім'я. Але крім виття Енн я почув ще й голос Тома, тож, переборовши інстинкт самозбереження, я попрямував у вітальню.
— Ти! — Енн помітила мене першою — підлий зрадник! І....і...засранець....і....гик...
—Енн, — всі мої моральні сили йшли на те аби не відповісти щось грубе — сестричко, чому б тобі не піти додому?
— Ти відпустиш її в такому стані? — між виттям цього чути не було, проте Том здавався трохи притомнішим за мою кузину. Я глянув на нього і зрозумів що це те питання у якого є правильна відповідь
—Ні, звісно ні. На думку навіть таке не спадало — зітхнув я — Енн, не хочеш душ прийняти?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Невже ти полюбиш мене таким?
Roman pour AdolescentsМене звуть Пітер, для друзів просто Піт. Я такий собі серцеїд. Щоб ви розуміли мені 16 і у мене було 18 дівчат, з них з 16ма я спав. Но в мене є декілька таємниць якими я поділитись не можу ні з ким, і першу я по секрету розповім вам відрразу:...
