Невже ти полюбиш мене таким?

Частина 8. Почуттям потрібне не солодке а сухе

Pow Пітер
Ми обговорили дещо. Як я і сказав на емоціях, я не хочу щоб він жив так і далі. Особливо враховуючи що я своїми діями тільки погіршив ситуацію. Енн в мене житиме ще недовго. Скоро її батьки теж переїзджають а отже вона мешкатиме з ними. Втрьох ми жити будемо від сили тиждень.
Pow Томмі
Пітер говорив про матеріальні речі. Як мені переїхати, де я спатиму, як будемо ділити обов'язки. А так хотілося почути щось...більш душевне. В кінці кінців я відкрився йому. Енн була ще в школі, а сьогодні вона взагалі буде пізно. Домовилася з новою подругою про ночівлю в неї. Я як її товариш це знав а тому не хвилювався ані за цю ніч, ані за весь день.
— Можна спитати?
—А? Та, питай —здається я трохи спантеличив його
—Що тепер між нами буде? Ти ж не битимеш мені й далі — я посміхнувся, ситуація трохи незручна вийшла
—Бити точно не буду, але якщо чесно...мені потрібен час. Вибач
Він говорив серйозно і тільки завдяки його очам можна було зрозуміти що для нього це не менш важко аніж для мене
Pow Пітер
Ну звичайно...я ж бив його як сволоч. І те що він зробив.... Рарр, не знаю. Не хочу думати. Хочу забутись
—Почувайся як вдома, а я краще розвіюсь трохи - Я пішов в кімнату аби одягнутися. А згодом покинув квартиру і попрямував до найближчого бару. Звичайно бармен не очікував побачити мене зараз. Але й не чіплявся до віку адже давно мене знав і за доплату закривав очі на такі дрібниці. Я почав з вина, сухого. Воно здалось на диво огидним, хоч раніше мені подобалось. На цьому моменті я зрозумів що мені потрібне щось міцніше. Спочатку пішло віскі а потім я без затримок випив зо чотири чарки горілки. Для когось це дрібниці, я бачив таких. Але мені вистачило аби памятати все що було далі уривками. Пам'ятаю як завалився в квартиру. А ще, про те що мені було важко роззутись і хтось в цьому допоміг, напевно Томмі бо інших варіантів немає. Згадується якась розмова, як Томмі хитає головою, потім білий шум і ось він вже намагається вкласти мене в ліжко. А потім...зовсім нічого
Pow Томмі
Він пішов і стало ще більш не по собі. Я знайшов аркуші А4 та олівець і мені спало на думку виразити те що я відчуваю на папері. Рідко в мене був час на це але зараз був чудовий момент. Я довго намагався вивести достатньо рівні лінії олівцем і лише через годину закінчив. Малювання чомусь завжди давалось так. Результат начебто не поганий але час витрачений на нього здається непропорційно величезним.
Аж ось, хтось відчинив двері. Не встиг я подумати про ідеальний час для цього як це тіло вдарилося об стіну. Я підбіг аби допомогти. Мені довелося допомагати Піту елементарно зняти взуття. Від нього пахло перегаром а очі видавали відсутність ясності розуму. Я зрозумів що треба бути готовим до всього але вів він себе не надто буйно.
—Том..ік...ти такий солодкий
Я похитав головою. Очі його не збрехали, Пітеру потрібно було поспати
— Так і хочеться попробувати
Він опустив руку до моїх штанів та зробив спробу залізти в білизну
—Ти п'яний, тобі треба отрезвіти
—Ну звичайно п'яний...п'яний від кохання до тебе котик — він потягнувся до мого обличчя але зупинився. Я відразу зрозумів чому а тому ми швидко попрямували в ванну де він благополучно проблювався
—Що ж ти пив? — промовив я скоріше до себе а не до тіла що намагалося до мене приставати. Я зняв його футболку яку він встиг вимазати та вимив його лице
—Легше?
—Зад болить
—Я не....пішли у ліжко.
Я поклав його на простирадло та вкрив покривалом. Після чого піднявся та збирався йти коли мене вже вдруге сьогодні смикнули за руку
—Не залишай мене...прошу. Я люблю тебе - на обличчі шкільного забіяки виступили сльози і я залишився поруч поки він не задрімав. Згодом піднявся з підлоги та відпустив його руку. На кухні налив води і залишив її біля ліжка Піти. А сам пішов в ванну. Спочатку думки були не надто спокійні. Мені і досі не вірилось що Пітер, людина що регулярно залишала на мені чималі побої приютила мене у себе вдома. Через деякий час згадав сьогоднішню ніч. Окрім тривоги та сорому прийшло і збудження. Пітер так стогнав що це неможливо забути. Напевно я пробув у ванні довго адже в  вбиральню увірвався хлопець, думки про яко заполонили мою голову.
— я думав що ти пішов
— Вибач, замислився
—Я так бачу над чимось приємним — він подивився на моє тіло. Стало трохи соромно і жарко
Pow Пітер
Алкоголь ще безсумнівно не відпускав мене а проте я вже практично все розумів.
— Не червоній, мене ти бачив і у більш відвертих позах — я посміхнувся. Якщо чесно, я вдячний алкоголю за цю сміливість
— Ти досі п'яний, будь ласка, не роби дурощів
— Чекаю тебе через дві хвилини в спальні