Веселі дні🤞

Глава 5. Перша прогулянка.

Pov: Адріан.
Ми вийшли на вулицю. Я ніколи ще не почував себе таким вільним. Хочеться розправити крила і полетіти куда хочеш, а тепер це з мрій переросло в реальність. Нарешті можу піти куда хочу. Горила махнув рукою на машину, чи я не хочу машиною у пекарню. Але у мене не було бажання знову їхати тією нудною машиною, якою я завжди їжджу у школу. З цієї радості я подзвонив Ніно.
**********Телефона розмова:**********
- Ало. Привіт! Що ти робиш? Ти вільний сьогодні?
- Ало. Привіт. Ну я тепер сиджу зі своїм братом. А що таке?
- Я упросив погуляти у свого батька і не знаю куда. І як я можу гуляти без свого найліпшого друга:)
- Ого! А я думав твій батько уміє лишень зіпсовувати усім настрій. Я тепер не вільний, але пізніше буду.
- Ну то давай я втечу від Горили і куплю нам по круасану.
- Згода. А де ти будеш купувати? Щоб ми там зустрілися.
- Напевно у пекарні Дюпен - Сен. Добре. Тоді зустрінемося там.
- Добре. Бувай!
- Бувай!
*

*************************************
Тепер лишилося найваще, утікати від Горили. Від першої цієї думки навертає страх, що батько більше нікуди мене не пустить. А перший раз хочеться призвести гарне враження, щоб батько пускав мене більше. У голову лізло багато ідей, але я не міг визначитися. Одні навіть такі замудроровані, що голова аж кипіла. Но у мене прийшла ідея. І вона досить нормальна. Я попрошу Горилу купити мені ручку, а йому скажу, що почикую тут. Доки він буде шукати магазин канцелярії я тишком нишком піду у метро і поїду у пекарню. Лиш би цей план спрацював.
Адріан: Горило, купи мені будь ласка ручку, бо моя остання запасна закінчилася. А за мене не переживай. Я почикаю тебе тут.
План помалу спрацьовував. Він нічого не запідозрив. Я швиденько спустився у метро і поїхав. Коли нарешті доїхав, я провірив гроші і пішов у пекарню, як тут…