Акума наближалася все швидше і швидше. Леді Баг і не була здивована їй. Як же підло з боку Бражника! Але вона не могла нічого вдіяти, опиратися вона не могла. І ось залишилися лічені секунди, як Париж поглине злість Леді Баг, але тут!...
Супер Кіт: Котоклізм!
Його рука з готовим Котоклізмом торкнулася маленького метелика. Він розпався на безліч менших кусочків.
Супер Кіт: Фу-ух... Я вчасно з'явився!
Але чомусь Леді Баг не була рада його приходу.Супер Кіт: З тобою все добре?
Леді Баг: Так, все... добре...
Вона відвернулася від нього і стирала сльози, що вже застигли на її щоках.
Супер Кіт: Але я ж бачу, не все в порядку!
Леді Баг не витримувала його утиску і почала планувати втечу в своїх думках.
Супер Кіт: Я хочу тобі допомогти. Я сьогодні уже багато проблем створив і...
Леді Баг на диво зупинилася. Її увага спрямувалася на його слова.
Леді Баг: Які ще проблеми? Щось сталося поки мене не було?!
Супер Кіт: Ні. Це моє особисте. Непереживай.:)
Він на це посміхнувся своєю елегантною, ніжною посмішкою до тривожної Комашки. Але помітив, що Леді Баг дальше про щось думає і все більше віддаляється від нього.
Супер Кіт: Леді Баг, що сталося? Тебе щось непокоїть? Я обіцяю тобі допомогти і хочу тебе вислухати.
Це були останні секунди які вона розраховувала. Надія, що такого питання не буде щезла. Вона підхопилася з ніг і побігла. Встигши сказати лишень ці слова:
Леді Баг: Ні! Це повний кошмар, що зі мною було! Я не можу таке розповісти! Краще, мені всеж таки втекти!
Але Супер Кіт не розгубився і побіг за нею. Було видно, що Леді Баг стомлена і розгублена, не можна було гаяти ні секунди. Леді Баг уже майже біля обриву даху. Останній її крок і-і-і...
Супер Кіт встиг її схопити за руку. Вона впиралася з усіх своїх останніх сил, але він міцно тримав і не хотів відпускати її зап'ястя.
Леді Баг: Відпусти мене! Що ти хочеш?!
Супер Кіт: Я хочу тобі допомогти! Я не можу повторити знову свою помилку.
Леді Баг: Ти весь час говориш то за якісь проблеми, то за помилку?
Супер Кіт: А-а-а... Я сьогодні повів себе як дурень! Бідолашна дівчина яку я залишив на призволяще! Я не мав цього робити. Я не хотів їй причинити болі, але...
Леді Баг: У тебе теж проблеми з стосунками?
Нарешті заспокоївшись почала розмову Баг.
Супер Кіт: Так( І це мене засмучує дуже сильно...
Леді Баг: Я не одна така(...
Супер Кіт: Ну-у... Як бачиш.
Леді Баг: Я думала, що я йому не подобаюся... Він так і не прийшов, я думала, що це знак. А ще той! Він мене заворожив своїми словами і я повірила! Я повірила, як наївна дурочка, що зможу покохати щось інше, яке не є в моєму серці, а те, що мені нав'язали. Так, я відчувала себе щасливою поряд з ним, але це не те. Моє серце мовчить поряд з ним. А з тим, у кого я закохана, воно немов виспівує усі пісні світу, які я сама знаю! Я не можу себе контролювати, метелики у животі не дають мені спокою. І це все я відчуваю поряд з однією людиною!
Вона це розповідала на емоціях.
"Добре, що Супер Кіт не знає хто я насправді", думала собі Леді Баг.
Супер Кіт: Ого! Немає слів( Мені тебе шкода...
Леді Баг: Ммм...
Комашку ці ого слова ніяк не потішили. Вона стискала кулаки так сильно, як могла, щоб перед Супер Котом не появилася друга порція її неконтрольованих, гірких сліз.
Супер Кіт: Ти так це все швидко і не зупиняючись говорила. Тобі що, ні с ким про це поговорити?
Не впоравшись з емоціями, все ж таки впала на коліна і заплакала. Її руки аж затерпли від болі.
Леді Баг: Так! Я навіть про таке не маю з ким поговорити! А якщо й говорю, то тій людині набридає це постійно вислуховувати.
Йому набридло, що він став ще раз збудником чужих сліз і підійшов до заплаканої Баг. Її очі були такі налякані і дивилися у самісіньку душу хлопчинові. Присівши біля неї на коліна, підсунувся ближче до неї і притулив до себе.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Веселі дні🤞
FanfictionВсі почуття Марінет до Адріана тепер знає і він🥰. А Леді Баг і Супер Кіт уже не тільки команда, у них щось більше.🐞Фанфік про Леді Баг і Супер Кота🐞. Всі події відбуваються після 4 сезону 13 серії.🇨🇵 Раджу переглянути мультсеріал. Вам буде легш...