В світі існує легенда, що через кожні 1000 років на світі з'являється місячна принцеса. Їх породжує місяць. Вони потрібні для того, щоб не дати злобі захопити світ, а розповсюджувати добро. І я є 4 місячною принцесою. Мене звуть Моллі. Я здаюсь зви...
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
звичайна дівчинка, яка є четвертою місячною принцесою, дівчинка, яка змушена рятувати світ від зла і робити це сама, а після своєї місії повернутися додому, а саме... Але, що я вам це розповідаю, давайте все по - порядку. Мій Звичайний ранок. Виходячи зі своєї кімнати, з кухні запахло смачними маминими млинцями. - Ти мене виманюєш з кімнати запахом своїх млинців? - запитала я, посміхнувшись. - Так, ти все вгадала, моя маленька Моллі, - сказала мені мама, доторкнувшись до мого носа. - Ну мамо, я вже не маленька! - відповіла я, - мені вже тринадцять, через місяць чотирнадцять. - Ну і що? Для мене ти завжди будеш моєю маленькою принцесою, - відповіла мама і підійшовши поцілувала мене в голову і додала, - аж не віриться, що ти у мене вже така доросла, як вчора ти була така маленька і... - мама чомусь не продовжила. - І, що мам? - запитала я, тому, що мама, щось не договорювала. - І ти була нашою маленькою місячною принцесою, - відповіла мама, посміхаючись. Мамина посмішка завжди мене заспокоювала. До речі, мою маму звуть Агата, мені дуже подобається це ім'я і я завжди хотіла, щоб мене так назвали, а тому постійно в дитинстві набридала мамі запитаннями, чому ж вона мене не назвала Агатою. А мама завжди відповідала, що їй дуже сподобалося ім'я Моллі, тому я Моллі. А ще в мене є тато, ви, що думали, що в мене немає батька? Ні, він у мене є, і він у мене чудовий, я його дуже люблю. До речі забула вам його представити, його звуть Гріір, так, так з двома буквами і. Мій батько чудовий і вони дуже гарна пара з моєю мамою. В нас досить дружна сім'я. - Ну добре мамо, я іду вмиюся, одягнуся і прийду поїм, - сказала я мамі і пішла в свою кімнату. Я одягнулася, вмилася і пішла на кухню, бо не могла стриматися від запаху маминих млинців. - Ммм, смачно пахне! - сказала я, вдихаючи запах смачних млинців, - не можу втриматися, - я потягнула руку до млинця. - Смачного, - побажала мені мама. - Дякую, - мені подобалася мамина їжа, я її любила завжди. - 8:00, тобі не пора в школу? - запитала мама, дивлячись на мене. - Ой точно, я забула зовсім, добре тоді я йду, - я обійняла маму та попрощавшись з нею, взяла рюкзак і пішла у школу. Від школи жила я недалеко, тому і йшла не довго. Сказати, що я не люблю школу, не можу так сказати, бо вчусь я досить не погано. Також я маю двох найкращих друзів Роуз
