She could

я тобі допоможу

Літній вечір. 21:59. Парк "зе форест". На лавочці лежить дівчина скручена у комочок.

Т/і: ☁️знову. Знову цей настирливий покупець, якому байдуже на мої можливості, лиш би його ідіотське замовлення було готове. АРГ! Ще й ударив. Ай! Як рука болить☁️

Почалася злива. Дівчина перевернулася на спину, лицем вверх і по її лицю почали котитися краплі води з сльозами.

Т/і: ☁️як же мене усе дістало. Деколи так хочеться провалитися крізь землю. Згорнутися клубочком, щоб мене ніхто не знайшов. Ні дурні родичів, які тільки і хочуть забрати у мене мої гроші та квартиру, ні роботи, на якій покупцям можна піднімати на працівників руку ☁️

Її роздуми перебив голос незнайомого хлопця.

?: І довго ти будеш так лежати? Захворієш же.

Брюнетка повернула свою голову на "гостя" і прийняла сидяче положення.

Т/і: ти це мені?

?: А ти тут бачиш ще когось крім нас?

Нарешті вона змогла розгледіти того хто до неї говорить. Високий хлопець, з очима хамелеонами, який був одягнений у білу сорочку з краваткою та чорними брюками, а у руках у нього була чорна парасолька.

Т/і: ні.*шмигнула носом*

Він доторкнувся своєю долонею до її щоки і одразу ж забрав її назад.

?: Та ти вся холодна! Так, я нічого не хочу чути, ти ідеш зі мною!

Т/і: хах, з тобою? Я ж навіть твого імені не знаю, а може ти маніяк.

?: П'ятий

Т/і: що?

П'ятий: мене звати П'ятий. А тебе?

Т/і:*шмигнула носом* Т/і

П'ятий: Т/і... Чудове ім'я.

Т/і: дякую)

П'ятий: знаєш, тобі посмішка йде краще ніж потік сліз та розмита туш) вставай.

Т/і піднялася на ноги та стала під парасольку поруч із П'ятим.

Т/і: хм, мені твоє лице здається трохи знайомим. Ми раніше ні де не пересікалися?

П'ятий: ні, можливо по телевізорі?)

Т/і: а, точно! Ти ж з Академії Амбрела. Правильно?

П'ятий: мг)

Т/і:*опустила очі донизу* кхм пробачте, що гаю ваш час сер.

Дівчина уже розвернулася та поспішила піти геть від П'ятого, але не тут то було. Брюнет схопив її за руку та повернув до себе лицем так щоб їхні погляди пересікалися.