She could

кінець

Хлопець уже декілька годин лежав на ліжку та дивився у стелю та обіймаючи брюнетку за талію, роздумував про те як гарно освідчитися Т/і.

- ☁️може на березі моря? Чи у парку? Ні, занадто банально. Потрібно придумати щось оригінальне, таке щоб запам'яталося на все життя. Але що? На даху хмарочосу? Теж ні, так роблять майже усі. Може на повітряній кулі? Ні. Ааааа чому так складно?! ... Оооо ідея може на роботі? Точно! Для Т/і це буде несподіванка. Звучить по-дурному. "Освідчитися у коханні на роботі". Хоча можна спробувати☁️ - він глянув на сплячу брюнетку та посміхнувся - ☁️скільки через тебе мороки.. приємної мороки) це того варте. Уже уявляю як по дому буде бігати малий Харгрівс) Як я буду приїжджати з роботи, ти будеш стояти на кухні та готувати, як завжди щось смачне, а коли побачиш мене повернешся та налетиш на мене з обіймами) ☁️

Перебуваючи у своїх роздумах, П'ятий не помітив, що уже як п'ять хвилин дівчина розглядає його обличчя, посміхаючись куточком своїх губ

- ☁️такий серйозний, коли задумується)☁️ - подумала вона, продовжуючи розглядати його лице - ☁️цікаво, про що він думає?☁️

І от брюнет повертає свою голову та зустрічається поглядом з Т/і. Посміхнувшись ширше, він різко перевертає себе та дівчину, нависаючи над нею і вводячи своїм носом по її ніжній щоці, а потім і шиї.

- добрий ранок, моя люба) - промовив він, слідом за цим, залишаючи на її губах слід від поцілунку - як спалося, моїй принцесі?)

- добрий, котику) - відповіла Т/і дивлячись у його очі - а спалося мені чудово) сам то як?

Харгрівс зручно вмостився на грудях дівчини, при цьому поклавши одну свою руку на талію брюнетки, а іншою тримав її ліву руку біля своєї щоки.

- прекрасно) - прошепотів Харгрівс

- ти такий милий..)

Він підняв на неї свої очі, не відтуляючи від себе її руки.

- чому?

Дівчина це питання спантеличило, адже вона навіть не подумала про те, що сказала

- не знаю, як на мене ти милий) - все ж таки відповіла на його запитання Т/і, та поцілувала його в маківку голови

В середині хлопця, спалахнуло тепло. Ці слова, та ще й від рідної людини гріли його душу. От здається, що абсолютно нічого унікального у них не має. Але не для нього. Слідом за цим відчуттям наступило інше - ейфорія.