Сестричка Поттера

Глава 3

Я прокинулася від скрипу дверей та голосних криків. Я розплющила очі та підняла голову. В кімнаті стояли Креб і Гойл.
К:Драко вставай,нам треба на заняття.
Я прикинулась сплячою,та слухала, про що вони говорять.
Г:Ми запізнюємося,вже 7:30.
Д:Гаразд.
К:А Пейдж...
Д:Нехай спить,не будіть,вона мила,коли спить.
Г:Оу,хтось закохався.
Д:Не меліть дурниць. Гаразд,вийдіть,а я одягнуся.
Креба та Гойла в кімнаті вже не було.
Драко почав переодягатися,знявши кофту та одягаючи білу сорочку, галстук,мантію,я побачила його прес, ледве стримуючись,я закрила очі.
Тоді блондин взяв кілька зелених яблук,бризнувся духами та вийшов з кімнати.
Я:От гамнюк,''не будіть її''. Засранець чортів. Ще й яблуками тепер треба буде з ним ділитись,хоча це вже не мої проблеми,сама їстиму,а він хай сраку Паркинсон лиже...
Була 7:40.
Я швидко застелила ліжко,одягнулась, повмивалась,бризнулась своїми парфумами,взяла кілька яблук,поклала їх у сумку та пішла.
***
Я вирішила зайти до брата,він якраз ішов мені на зустріч.
Гаррі:Де ти була? У нас скоро урок.
Я:У н..нас...?
Г:Так ,сьогодні в Грифіндора та Слизерина спільний урок у професора Трелоні.
Я:Як...Весело.Що це за предмет?
П:Віщування. Ходімо,запізнюватися не можна.
Я:Мг.
Ми йшли та розмовляли.
Я:А де Рон і Герміона?
Г:Вони вже на місці. Чого це Малфой сьогодні такий довольний по Хогвартсі ходить.
Я:А я то звідки знаю.
Ми зайшли в кабінет.
Г:Гаразд,я сяду на своє місце, поговоримо після уроку.
Гаррі сів до Герміони й Рона,я оглянулась навколо,не бачила вільних місць,тільки... Ааа,тільки... біля Малфоя...
Професор Трелоні зайшла в кабінет та сказала: Вітаю всіх,місіс Поттер, сідайте до містера Малфоя.
Я:Що?
П.Т.:Почнімо урок.
Драко:Ну ж бо Пейдж,не затримуй всіх.
Я сіла до нього за стіл.
Драко:Не думав,що ти прийдеш.
Я:Тому що робив усе можливе щоб я не потрапила на урок.
Драко:Звідки ти...?
П.Т.:Голуб'ятка,говоритимете після уроку.
Гаррі тільки злісно глянув на Драко,а той посміхнувся йому у відповідь.
П.Т.:Тема нашого уроку:Читання Думок. Зосередьтесь над людиною, думки якої хочете прочитати,все просто,тож... Є бажаючі?
Хвилина мовчання.
Професор Трелоні:Гаразд,тоді... Пейдж Поттер,ви та...Гаррі.
Драко:Професоре Трелоні,можна Пейдж прочитає мої думки?
П.Т.:Так,звичайно. Починайте.
Я зосередилась над Драко...
:(Думки Драко)Цікаво чи ти вмієш гарно танцювати в ліжку. Хей дівчино,що ти робиш сьогодні ввечері? Я хочу подивитись,чи здатна
ти на більше.
Я:Професоре Трелоні,мені здається,я роблю щось не так.
(Думки Драко):Виглядаєш шикарно,та чи здатна ти на більше
Д:Та ні,Поттер. Ти робиш все правильно.
П.Т.:І про що ж думає містер Малфой?
Я:Про...квіти.
Д:Ага,про твої.- Він посміхнувся.
***
Всі по черзі намагалися читати думки одне одного,а я все думала над думками Малфоя.
Я:Професоре,можна вийти?(Я вирішила вийти,щоб хтось випадково не прочитав моїх думок)
П.Т.:Так звичайно.
Я наблизилась до виходу і тут якась скриня почала сяяти яскравим, смарагдовим кольором.
Всі різко подивились на мене,а тоді на Професорку.
П.Т.:Урок завершено,всі вільні.Місіс Поттер, залиштесь будь ласка.
Всі вийшли,залишились тільки я та міс Трелоні.
П.Т.:Здається,ти саме та дівчина...
Я:Яка дівчина?
П.Т.:Історія дуже довга,але якщо все ж скриня засяяла,то я розкажу тобі. Колись давно,років 50 тому,твоя бабуся (рідна),мала смарагдовий кулон,він був наділений особливими магічними здібностями,але ніхто не вмів ними користуватися. Вона залишила цей кулон у цій скринці та сказала,що коли прийде наступниця, якій він дістанеться,крім неї ніхто не зможе відкрити скриню та користуватись цим кулоном.
Я:Ви думаєте...
П.Т.:Так.
Я:Але...
П.Т.:Просто спробуй.
Я:Гаразд.
Я підійшла до скрині,вона знову засяяла. Я спробувала відчинити замок,але не виходило.
Я:От бачите...
Професор Трелоні:Спробуй закляття, якщо вдастся,а не вдавалося навіть професору Дамблдору,то ти обрана.
Мені слабо вірилось у те,що я відчиню,але я все ж спробувала.
Я:Алохомора.
Замок відкрився і ланцюги спали.
Я хотіла відкрити скриню,але місс Трелоні сказала:
Будь обережною.
Я відхилила кришку скрині. Там стояв кулон,записка та якась книга.