Жив собі старий і було в нього три доньки в чумі вони сиділи все гадали коли, вщухне хуртовина минув день,другий, третій а хуртовина скаженіла, сніг валив все густіший і густіший. Так гуло і завивало, що здалося, ось-ось чум знесе вітер і понесе в далеку тундру. Страх брав їх усіх.
Коли Старий чув, що саме з того боку, звідки дме вітер, живе богатир. Котура дуже сердитий.
Старий став думати, як задобрити Котуру, щоб він вгамував вітер. Довго думав і нарешті каже старшій доньці:
—Хуртовини нам не перечекати. Котура гнівається. Йому дружина потрібна. І доки він не знайде собі гарної жінки, вітер не вщухне. Люди
Позамерзають і повмирають. Іди, доню до нього. Я дам тобі. Маленькі саночки. Ти станеш проти вітру. Віхола розв'яже на товоїй одежі зав'язки, навіє снігу, не зважай на це. На шляху побачиш високу гору.
Там зупинись, витруси із унтів сніг та не забудь зав'язати. Зав'язки. А якщо прилетить маленька пташка і сідатиме на плече, гляди не сполохай, а прихисти. Потім сідай на саночки і спускайся з гори.
Вони й привезуть тебе до чуму Котури. Зайди до чуму й чекай та гляди. У чумі нічого не чіпай, і не їж, не запалюй вогнища. Все роби як я наказую. А коли зустрінеш Котуру —роби так, як він звелить.
ДАЛІ БУДЕ..........
