Серед обсидіанового скла

Ніби обираю отруту для себе

Дерев'яна альтанка, викрашена в червоний, і дерев'яні помости, що зміями перекидались через ріку. Гармонійна будівля на два поверхи на тому березі. Від неї віяло сильними демонічними чарами. Пробирало відчуття, що навіть листок, впавший з вічночервоних дерев, підкорявся волі господаря, яка бушувала тут без прикрас та ледве стримуючи себе.

На мості серафим розминувся із жінкою, по волі співпадіння, теж у червоному. Перетин поглядів, нахил голов у вітання, вона трохи розвернулась, аби пройти позв. Темні виразні очі. Хижі. Незабутні, як морок. Притримані її пальцями легкі тканини вбрання немов полум'яними язиками пройшлись по руці серафима.

Янгольське тіло типового мешканця Раю отримало б опік. Демонічні чари не сумісні з небесними. Але не тіло серафима. Тим паче не тіло учня Вельзевула.

Кожен подих у Темногорі накатував ностальгією та чимось на межі болю.

Він обернувся, спостерігаючи, як силует жінки зникає серед живоплоту.

Кастель. Її іменували Другою Вродою Темногори. Князь обирав у наложниці найкращих.

Вартувало зайти до вестибюлю, аби моментально відчути, як барокові інтер'єрі врізаються в очі. Немов вираження всієї безмежної сили, що пронизувала повітря.

Навіть він, серафим за природою, усвідомлював: господар рівен за навичками до нього самого. В Раю тільки з десяток янголів діставали до його рівня. В Пеклі навіть людина за народженням могла стати гідним володарем.

Він піднявся сходами, пройшов галереєю і відчинив двері потрібного кабінету. Його погляд відразу прикувала фігура, що спиралась на перила балкону. Лише гостре око могло побачити її обережно сховану втому.

Лише жест рукою і промовлене «розплети волосся». Дико закручена зачіска поступово ставала вільно спадаючими локонами.

Зваживши секунду, бачачи цю втому, знаючи, що ніяка небесна мораль зараз не стосується нього..

Він токнувся губами м'якої шкіри цього справжнього диявола. Чоловік не ворухнувся, не забороняючи. Цілунки розквітали стежкою, як цвіт дерев, невдовзі накривши чужі губи. Пальці серафима на обличчі за мить до цього нахилили його до себе.

М'яка відповідь.

Прохолодний вітер, шурхотіння червоних дерев, князь відвів голову, знову вдивляючись вдалечину. Там на горизонті синіли хмарочоси центру та бізнес-кварталів.