Журналістика неймовірно важка справа. Хоч би інші казали: «Та що там робити? Ходити з фотоапаратом та на листочку писати?». Ні,це не так.
І Анна,як ніхто,була в цьому впевнена. Вона ішла з роботи,мов би,живий труп,держачи в руках фотоапарат та інші папери.
Дівчина зраділа коли побачила знайомі будинки. Нарешті вона вдома.
Біля сусіднього під'їзду вона побачила Лео. Але він був не один. З ним стояла та сама дівчина,яка міцно обіймала його того вечора.
Якесь дивне відчуття закралося в серце Анни. Це була ревність? Біль? Не знаю. І вона теж на знала. Вони один одному ніхто. Просто знайомі навіть менше,ніж знайомі. Промайнувши крізь них Анна вловила їхню дискусію.
—Лео,як ти не розумієш? Я заміжня!Нам не варто більше зустрічатися...
—Як ти можеш! Ти обіцяла мені!
Дівчина замовкла. Потім почувся стукіт підборів. Анна трохи повернулася та глянула на них.
—Єво! Єво,стій!—крикнув Лео,а потім пошепки додав,—ти була моєю музою...
Далі Анна не хотіла і слухати. Вона мерщі побігла додому.
Після міцно зачинила двері. Та у ввечері не виходила слухати скрипаля.
Але їй не вистачало чогось...
А саме його...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Ноти серця
Короткий рассказПерша історія зі збірки " Колір творчості - червоний". Я не сильна в музиці. Але твоя прекрасна мелодія, яка линула з відусіль - була неймовірною. Вона заполонила мене повністю всю без залишку. Мені було так важко втриматися! Не йти до тебе. Чому...
