Очі Анни блукали по великому залу. Великі панорамні вікна через які видно мирних людей . Сонце яке сяяло прямо в лице дівчині. Через це вона трохи примружилася та поглянула,на картини які висіли тут.
Всі картини були з епохи ренесансу. Падший ангел з лиця якого котилася сльоза та леді в рожевій сукні збирає квіти.
З боку почувся кашель. Анна повернула голову та огляділа жінку. На ній була довга синя сукня та брошка у вигляді квітки. Світле сиве волосся спадало їй на плечі. Вона відклала ручку та поглянула Анні у вічі.
—Що ж. Я завжди задаю всім це питання,— вона пригладила своє волосся та посміхнулася.
Ця панні викликає виключно позитивні емоції. Така щира та справжня жінка.
—То чому ви вирішили грати на скрипці?
Анна відкинула з лиця волосся та сумно посміхнулася.
—Просто це прекрасно. Музика дарує нам незабутні відчуття. Я колись знала одну людину...він неймовірно грав. І я теж хочу так навчитися. Вселяти життя у свою музику.
Жінка посміхнулася.
—Так. Справді музика неймовірна. Я приємно вражена вашою відповіддю. То приступимо?
—Звісно.
Цей день запам'ятався Анні назавжди. Вона почала писати нову історію свого життя.
Сонце освітлило її несміливу та трохи боязку фігуру,коли вона тримала скрипку. Анна зробила це заради себе. Заради його пам'яті. Вона не хотіла забувати його. Ноти музики не дадуть цього зробити.
Це грало серце. І її душа також.
КІНЕЦЬ
ВИ ЧИТАЄТЕ
Ноти серця
ContoПерша історія зі збірки " Колір творчості - червоний". Я не сильна в музиці. Але твоя прекрасна мелодія, яка линула з відусіль - була неймовірною. Вона заполонила мене повністю всю без залишку. Мені було так важко втриматися! Не йти до тебе. Чому...
