Анна закрила квартиру ключами та вийшла з під'їзду. Шукаючись щось в сумці вона почула до болю знайомий голос. Піднявши голову вона побачила скрипаля,який спілкувався сам з собою. Певно обговорював папери,які були в його руках. Сильний вітер вихопив один листок та той зайнявся кружляти навколо. І зупинився навпроти ніг Анни.
—Вибачте... О це ви?—спитав скрипаль піднімаючи папір.
—А? Так...я. Це ваші ноти?
Скрипаль поглянув в очі дівчини.
—Так. Це не просто ноти. Це ноти серця. Власне,я як музикант вкладаю душу в кожну свою мелодію. Я Леопольд. Або просто Лео. А ви?..
—Я?—дівчина махнула головою,—Мене звати Анна. Приємно познайомитись,Леопольд.
—Взаємно,Анна.
Він мило поклонився Анні та пішов додому.
Мабуть,не варто казати,що він був просто дивовижним?
А сьогодні вона ще дізналася його ім'я.
Леопольд...
Лео...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Ноти серця
القصة القصيرةПерша історія зі збірки " Колір творчості - червоний". Я не сильна в музиці. Але твоя прекрасна мелодія, яка линула з відусіль - була неймовірною. Вона заполонила мене повністю всю без залишку. Мені було так важко втриматися! Не йти до тебе. Чому...
