В цей сонячний день Анна поспішала на роботу. Настрій міг бажати кращого. Адже ранок не задався з самого початку.
Дівчина пролила на себе ранковий чай,доволі гарячий потім зрозуміла,що на її улюблених брюках велика брудна пляма. Їй довелося одягатися в інше. І зараз біжачи по вулицям міста на лиці Анни була невдоволена гримаса.
Погляд дівчини перемістився на проїжджу частину. На ній їхав гарний синій автобус в куточку якого був номер: «37». Саме цей автобус був потрібен Анні для того аби дістатися до роботи.
—Чорт!Що за день!?—спитала вона саму себе.
Анна стиснула лодоні і побігла в іншу сторону. Доведется йти пішки.
Годинник показував «8:07». А на роботі вона вже має сидіти о восьмій п'ятнадцять. Анна тихо лайнулася і перейшла на біг.
Вона всього лиш на мить відволіклась на телефонний дзвінок та врізалась в когось. Анна кинулась піднімати телефон і вона зрозуміла кого зачепила. Це він. Скрипаль.
—Ой...вибачте.—промовила вона закусуючи губу.
—Та нічого.Все гаразд.
Він був одягнутий в звичайний одяг.
І Анна вперше почула його голос.
Він нагадував прогулянку по весняному саду. Коли тобі так легко,добре і якось весело? Анна дурнувато посміхнулась і побігла далі.
Так на роботу вона тоді запізнилася. Але хіба це важливо?
Вона відчувала його погляд на собі. І його ніжний доторк,коли він махнув рукою говорячи,що все гаразд.
Вони стояли так близько?
В животі Анни літали метелики цілим вирієм. І ця випадкова зустріч була справді прекрасною...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Ноти серця
Historia CortaПерша історія зі збірки " Колір творчості - червоний". Я не сильна в музиці. Але твоя прекрасна мелодія, яка линула з відусіль - була неймовірною. Вона заполонила мене повністю всю без залишку. Мені було так важко втриматися! Не йти до тебе. Чому...
