Свита короля. Все заради гри. Книга 3

Глава перша

    Провчившись цілий рік в університеті Пальметто і тижнями тренуючись на найбільшому в Сполучених Штатах ексі стадіоні, Ніл, як і раніше, не міг стримати захоплення при вигляді Лисячої нори. Просто подих перехоплювало. Він розкинувся на підлозі, прямо на розділовій лінії. Лежав, вбираючи атмосферу цього місця. Рахував рівні ряди сидінь, що чергуються то білим, то помаранчевим, допоки в очах не почало плисти, а самі трибуни – замилюватися, перетворюючись на нерозбірливе місиво. Потім він окинув вивчаючим поглядом свіжі банери, присвячені весняному чемпіонату і розвішані по периметру стадіону. По одному на кожного з Лисів, виключаючи нині покійного Сета Гордона. Їх повісили зовсім недавно, під час канікул, тому Ніл ставив питання, як відреагує Елісон, коли побачить їх?
    — Розучився стояти, Джостене?
    Ніл ліниво повернув голову набік, щоб подивитися на тренера. Він залишив двері на полі відчиненими, і тепер Девід Ваймак застиг у них. Нілу здавалося, що за час, проведений тут, тренер фізично не міг встигнути розібратися з паперовим тягарем, що накопичився. Залишалося два варіанти: або тренер не вірив, що Ніл стримає слово і не тренуватиметься до повного зцілення, або Ніл знову втратив рахунок часу. Джостен сподівався на перший варіант, але невиразне внутрішнє відчуття вказувало на протилежне.
    Він погодився провести Різдвяні канікули зі збірною Едгара Алана, проте навіть під час свят Ворони жили за шістнадцятигодинною системою. Таким чином два тижні непомітно перетворилися на три. І, незважаючи на те, що Ніл повернувся в Південну Кароліну два дні тому, внутрішній годинник, як і раніше, збоїли, не встигнувши перебудуватися. Заняття розпочиналися вже у четвер, а відбірковий тур Весняного чемпіонату стартував наступного тижня. Ваймак вважав, що повернення до звичного режиму допоможе пережити те, що сталося. І все, що залишалося Нілу, це сподіватися, що тренер має рацію.
    — Час іти, – повідомив Ваймак.
    Цих слів виявилося достатньо. Вони змусили піднятися, хоча втомлене, побите тіло активно протестувало. Проігнорувавши знайомий ниючий біль у плечі, Ніл перетнув поле, прямуючи до тренера.
    — Вже приземлилися? – уточнив Ніл, підійшовши ближче.
    — Ти б знав, якби хоч іноді дивився на телефон.
    Діставши з кишені розкладачку, Ніл відчинив її. Він хаотично натискав кнопки, а потім продемонстрував темний екран Ваймаку:
    — Напевно, забув зарядити.
    — Напевно, – повторив тренер, не повіривши в подібну відмовку.
    І підозра Ваймака була не марною: Ніл навмисно не зарядив телефон. Перш ніж заснути в новорічну ніч, Ніл вимкнув його, так і не поставивши на зарядку. Джостен ще не прочитав повідомлення, отримані від Лісів на канікулах. Він розумів, що не вдасться уникати розмови вічно, але ніяк не міг придумати, як же делікатніше пояснити те, що відбувається. Темні синці та садна здавались вельми закономірними наслідками від зустрічі з Ріко. Щоб виправдати татуювання, потрібно більше сил і часу, хоча і це було здійсненно. Єдине, з чим Ніл ніяк не міг розібратися і що, на його думку, не піддавалося логічному поясненню - разючі зміни у зовнішності, на яких наполіг Ріко.
    Після дев'яти довгих років регулярного підфарбовування волосся та щоденного носіння кольорових лінз довелося повернутися до натуральних відтінків. Відливаюча червоним, насичено руда копиця волосся і льодовий холод очей робили Ніла ходячою копією батька. Він другий день уникав дзеркал. Заперечення нічого не змінить, але Нілу здавалося, його просто виверне, якщо він побачить власне відображення і цю огидну схожість знову. Якби можна було підфарбувати волосся хоча б на пару тонів темніше, дихалось би значно легше, але Ріко вельми ясно дав зрозуміти, що станеться з Лисами, якщо Ніл знову поміняє свій вигляд.
    — Вони отримують багаж – коротко пояснив Ваймак. – А нам треба поговорити.
    Закривши за собою двері, що ведуть на поле, Ніл пішов за тренером в роздягалку. По дорозі Ваймак вимкнув локальне освітлення, і коли Ніл обернувся, Лисяча нора вже потонула у мороці. Неочікувана нестача світла віддалася липким ознобом вздовж хребта. На мить він знову повернувся в Іверморт, оточений практично осязаючою злобою Воронів і їх лякаюче-відштовхуючою кольоровою гамою. Ніл ніколи не страждав клаустрофобією, але спогад про сконцентровану ненависть в свою сторону давив так сильно, що, мабуть, міг зламати декілька кісток.
    Тихе бринчання ключів витягнуло Ніла із спогадів, відкидаючи подальше від небезпечного кордону, і він напружено обернувся на звук. Ваймак пройшов поперед нього в роздягалку і, швидко проскочивши її, вже відкривав двері свого кабінету. І хоча вони й були єдиними на всьому стадіоні – не рахуючи охоронця, який час від часу проводив обов'язкові обходи – Ваймак щоразу замикав кабінет навіть на такий короткий час.
    Ніл бував у цьому кабінеті так багато разів, що міг з впевненістю сказати: Ваймак не зберігав у себе абсолютно нічого цінного. Єдиною відносно важливою річчю була сумка Ніла, котру він залишив в кабінеті, перед тим як відправитися на стадіон. В свій найперший день Південній Кароліні він попросив тренера приглянути за речима , і сім місяців по тому Ваймак як і раніше пам'ятав про дану обіцянку і стримував слово. Цей неочікуваний факт майже змусив забути про Ріко.
    Увійшовши всередину, тренер відступив убік, жестом пропонуючи Нілу самостійно опікуватися про залишені речі. Ніл швидко підхопив сумку, перекинув лямку через плече, а коли обернувся, Ваймак вже зник. Тренер виявився в зоні відпочинку: притулившись спиною до стіни, чоловік сидів на тумбі біля телевізора. Впявшись в лямку сумки для моральної підтримки, Ніл підійшов ближче і став перед ним.
    — Кевін дзвонив вчора зранку, коли не зміг зв'язатися з тобою, - поділився Ваймак. - він хотів переконатися, що ти в порядку. Видно, він весь час знав, де ти.
    Брехати не було сенсу, тому Ніл спокійно визнав:
    — Так.
    — Я змусив його розповісти іншим, – додав Ваймак, і серце Ніла тихо шугнуло в п'ятки. Джостен відкрив було рот, але тренер, викинувши долоню в зупиняючему жесті, продовжив: - вони повинні знати, що їм доведеться побачити після повернення. Заради твого ж блага. Просто уяви, як вони могли б відреагувати, якщо б побачили тебе без попередження. Ти губишся, коли вони просто називають тебе другом. А якщо б вона по-справжньому злякались за тебе, ти би, мабуть, інфаркт зловив.
    Ніл зібрався з цим поспорити, але найкраще, що йому вдалось видавии:
    — Я би щось придумав.
    — Ти би почав тікати від розмови, – виправив Ваймак. – Тому я зробив все за тебе. Попередив, що ти виглядаєш як людина після шести раундів на ринзі і навряд чи захочеш про це говорити. Вони пообіцяли, що не будуть перебільшувати з турботою і увагою, але не впевнений, чи стримають слово, коли побачать тебе зблизька. Взагалі, про це я не згадував.
    Тренер невизначено змахнув рукою перед лицем Ніла. Ніл доторкнувся до пов'язки на вилиці, яка прикривала нове татуювання і уточнив:
    — Про це?
    — Про все це, – кивнув Ваймак, коли Ніл підняв руку до волосся. – Поняття не маю, навіщо Ріко зробив це, краще просто дочекаюсь відповідей весною. А ось з іншим розбирайся сам.
    В грудях неочікувано потепліло. Не знаючи, що сказати, Ніл просто кивнув і подивився на годинник. Сеть залишив грузовик на платній парковці біля аеропорту, тому зутрічаючих компанія не потребувала. Ніл побачиться з ними тільки в Лисячій вежі. І якщо вони вже почали отримувати багаж, то хвилин через двадцять будуть тут.
    — Допомога потрібна? - спитав Ваймак.
    — В гуртожитку? – нерозуміюче перепитав Ніл.
    Тренер зміряв його коротким, але повним жалості поглядом:
    — Я мав на увазі Колумбію.
    Ендрю виписувався вже сьогодні. Як тільки інші закинуть речі в гуртожиток, вони поїдуть за ним в Істхевен. Пройшло близько семи тижнів з тих пір, як Лист в останнє бачили Міньярда. Пройшло більше трьох років з тих пір, як розум Міньярда був повністю чистий і тверезий. Тільки двоє з Лисів бачили його в такому стані, іншим же діставались виключно неприємні чутки і різні домисли.
    Крайнє малоймовірно, що Ендрю зверне увагу на плачевний стан Ніла. Але він точно зацікавиться тим фактом, що Нілу прийшлось порушити свою обіцянку і залишити Кевіна без нагляду. Джостен був упевнений: Ендрю це не сподобається.
    І навіть не дивлячись на це, Ніл не відчував ні страху, ні тривоги.
    — Все буде добре.
    — А якщо не буде, Еббі повертається завтра і зможе підлатати тебе, – кинувши погляд на годинник, Ваймак зіскочив з насидженного місця. – Пора їхати.
    До гуртожитку вона добралися швидко, Парковка Лисячої вежі пустувала за виключенням деяких самотніх машин, які належали Лисам. За правилами, охоронці повинні були проводити регулярні обходи, щоб слідкувати за цілісністю автомобілів під час відсутності власників, але Ніл всеодно попросив притормозити біля машини Ендрю. Спочатку Джостен перевірив дверні ручки, поті оглянув вікна на наявність сколів, тріщин і іншого роду пошкоджень. Легенько поштовхав шини і вирішив, що ті достатньо накачані для поїздки. Ваймак чекав і не глушив мотор, поки Ніл не закінчив.
    — Мені залишитися? – не вперше уточнив тренер.
    — Все буде нормально, – запевнив Ніл. Попрошу Кевіна подзвонити вам, коли заберемо Ендрю.
    — Заряди вже телефон і подзвони мені сам. Удачі.
    Ваймак поїхав, а Ніл направився в гуртожиток. В коридорі витав слабкий запах освіжувача і миючих засобів; мабуть, під час канікул тут провели планове прибирання. Його кімната на третьому поверсі розташовувалася в самій глибині коридору, із трьох лисячих кімнат дальше всіх від сходів. Ніл увійшов, замкнув за собою двері і зробив повільний круг по кімнаті. Не помітивши нічого незвичайного, він поставив телефон на зарядку і прийнявся розраховувати сумку. Останню Ніл витягнув пачку сигарет з дна. Відкривши вікно спальні, він прикупив першу. Коли він взявся за другу сигарету, щолкнули вхідні двері. Судячи з тиші, Метт увійшов один; Нікі не зміг би вести себе настільки тихо навіть під загрозою свого же життя. Валізу з глухим стуком поставили на підлогу, через секунду дверні петлі тихо скрипнули. Зробивши останній глибокий вдих диму, Ніл затушив недопалок об підвіконних. Він постарався розслабити плечі, щоб приховати очевидне напруження, і молився, щоб спокійний вираз обличчя залишався таким же, поки закривав вікно. Коли він обернувся, Метт стояв у дверях , тримаючи руки глибшого в кишенях пальто.
    Губи Метта безшумно рухнулися, після чого він задушено видавив:
    — Господи Боже, Ніл...
    — Все не так погано, як здається, – спробував запевнити Джостен.
    — Не треба. Просто...нічого не кажи, гаразд? – Бойд загублено запустив руку у волосся, розтріпавши укладені прядки, і розвернувся. – Зараз повернусь.
    Ніл підійшов до дверей спальні рівно в той момент, коли Мати покинува апартаменти. Майже зразу же після того, як двері закрились, пролунав тяжкий удар об стіну. Слідом почулися страшенно розлучені крики Метта, так, ніби він на когось накинувся. Але, нажаль, стіни були достатньо товсті, і розібрати, про що йде мова, було просто неможливо. Ніл пом'явся на місці і зробив величезну помилку, поглянувши направо. Двері у ванну були відкриті, що давало прекрасниф обзор на своє відображення. Різнокольорові синці, що проявилися по всьому обличчю, виглядали, звісно, жахливо, але блакитні очі, сверлячі у відповідь, здавалися в тисячу разів гірше. Переборовши хвилю нудоти, Ніл відвів погляд.
    Він підійшов до телефона і зняв його з зарядки. Батарея була і близько не заряджена, але, на щастя, цих відсотків моло б стати до Колумбії. Ніл вимкнув телефон, так як поки не потребував його, і сховав у кишеню. Гостре бажання залізти назад в ліжко і звернутися там під ковдрою здавалося практично непереможним. Ніл вже відчував себе втомленим і вимотаним, а залишилося ще сім товаришів по команді, яким він винен пояснення. Хоча для початку йому б з Меттом розібратися. Джостен подумав, що, якщо б і дівчата повернулися сьогодні, він би просто не витримав; на щастя, вони троє прилітали тільки завтра зранку. Таким чином, Ніла залишалась ціла ніч, щоб все обдумати і набратися сил.
    Він змусив себе прийти в гостьову і став чекати. Метт повернувся до нього вже через хвилину. Щільно закривши за собою двері, Бойд зробив помітне зусилля, щоб заспокоїтись, але роздратування всеодно сквозило в його голосі, коли він заговорив:
    — Тренер вже кричав на тебе?
    — Довго і голосно, – підтвердив Джостен. Не особо допомогло. Я ні про що не жалію і зроблю це ще раз, якщо буде потрібно. Ні, – встиг видавити Ніл, до того я к Бойд почав спорити. – Лиси це все, що у мене є, Метте. Не кажи мені, що я помилився, коли прийняв єдину можливу умову.
    Метт мовчки дивився на нього в продовж безкінечно довгої хвилин , а потім визна:
    — Я хочу зламати йому лице в шести місцях. І якщо він коли небудь підійде до тебе блище ніж на кілометр...
    — Йому доведеться, – спокійно сказав Ніл. – Ми граємо з ним у фіналі.
    У відповідь Бойд качнув головою і підня валізу з підлоги. Джостен відійшов в сторону, щоб не заважати йому пройти, одначе по дорозі Метт ще раз поглянув на Ніла; тиха злість, кипівша в його погляді, змінилась непідробним здивуванням. Ніл не подивився на нього у відповідь, а посунув до дверей. Йому майже вдалось піти, він вже тримав руку на ручці дверей, коли Бойд заговорив:
    — Тренер казав не питати тебе про очі. Я думав, Ріко наставив фінгалів.
    Це було зовсім не питання, тому Ніл не став на нього відповідати.
    — Повернемось через декілька годин.
    Він сховався за дверима до того, як Метт зміг знову почати розмову. Кевін, Нікі і Аарон вже чекали його в коридорі біль своєї кімнати. Хеммік тримав у руках два різнобарвні подарункові пакети, але впустив їх на підлогу, як тільки Ніл підійшов ближче. На півдорозі до них Джостен помітив свіжий синець на обличчі Кевіна. Червона пляма, що перекрила половину щоки, говорила про те, що скоро на його місці сформується пристойний синяк. Це був не перший раз, коли Метт бив Дея, і абсолютно точно - не останній. Ніл зробив подумки нотатку: пізніше поговорити з Бойдом на цю тему. Адже у всьому, що відбулося не було ніякої вини Кевіна.
    Відклавши думки про Метта до більш вдалого моменту, Ніл сконсентрувався на трьох хлопцях перед собою. Недивно, що Аарон виявився найбезпечнішим варіантом – Ніл спокійно перетнувся з ним поглядом. Хмурий вираз обличчя, трохи насупленні брови і кутик рота, який сіпнувся, були проявом зацікавленості, а не співчуття. Погляд Миньярда затримався на волоссі Ніла довше, ніж на синцях. Джостен вичекав пару секунд, на випадок якщо Аарон захоче спитати, але той у відповідь просто пожав плечима.
    Нікі, навпаки, здавався абсолютно роздавленим і розбитим, ледве помітивши, наскільки сильно дісталось Нілу. Як тільки Джостен підійшов достатньо близько, Хеммік потягнувся до нього, поклавши руку на задню частину шиї. Він Обережно підтягнув його ближче до себе, умостивши підборіддя на голові Ніла. Напружений, неначе камінь, Хеммік зі здушеним тремтінням в голосі видихнув:
    — О, Ніл. Ти виглядаєш просто жахливо.
    — Це пройде – спробував запевнити Ніл – Принаймні, більшість з цього. Не варто хвилюватися.
Нікі обережно зжав його в обіймах:
    — Несмій говорити мені, що ти в порядку. Не зможу сьогодні чути від тебе такі слова, добре?
    Ніл слухняно замовчав. Через декілька хвилин Хеммік розжав руки і Ніл обернувся до Кевіна. Серце миттю втекло в п'ятки. Дей дивився на нього як на живого привида. Для всіх інших різкі зміни у зовнішності Ніла більш ніж неочікуваними і досить шокуючими – для братів в меншій мірі, адже вони вже бачили блакитні очі під час поїздок в Колумбію, – але ось Кевін знав, ким був Ніл насправді, Кевін бачив його батька. Він прекрасно розумів, що все це означає. Ніл качнув головою в німому проханні промовчати. Він зовсім не здивувався, коли Кевін проігнорував його, хоча, звісно, оцінив той факт, що у Дея стало солідарності почати розмову французькою.
    — Будь ласка, скажи мені, що хазяїн цього не одобрив.
    — Я не знаю, – чесно признався Ніл. Спогади останніх днів під опікою Ріко були надто туманними і сповненим болю. Ніл до сих пір намагався зрозуміти їх. Він тільки смутно пам'ятав, як руки Жана чи то наносили, чи то змивали фарбу з волосся. Здавалось, це була одна з останніх речей, які вони робили з ним. Але Ніл абсолютно не пам'ятав, чи був Тетсуі присутніми під час цього. – Ріко пообіцяв, що дістанеться всім, якщо я спробую повернути все як було. Залишається тільки втиснути голову в плечі і сподіватися, що пронесе.
    — Сподіватися, що пронесе, – глухо повторив Кевін, змахом руги вказавши на обличчя. – Ріко подзвонив мені на Різдво, щоб розказати про твоє нове татуювання. Як думаєш, довго він дозволить тобі ховати її? В пресі підніметься така шумиха, що одними питаннями про тату журналісти не обмежаться. Він хоче – він робить усе – щоб тебе знайшли.
    Холодний жах різким спалахом розбився всередині, заповнюючи собою все і пробираючись вверх по горлу. Ніл приклав всі сили на те, щоб страх не відбився в голові.
    — Прийму це як комлімент. Він намагається вивести мене з гри до півфіналу. І він не став би тратити на це свій час, якщо б не бачив у нас реальну загрозу. Адже це щось та означає, чи не так?
    — Ніл.
    — Я попілкуюсь про це, Кевіне. Я можу попіклуваьися про себе. А ти повинен займатися тим, що виходить в тебе найкраще. Зосередься на ексі. Приведи нас туди, де Ріко зовсім не хоче нас бачити.
    Дей стиснута губи в жорстку лінію, але сперечатися перестав. Можливо він розумів, що це безкорисно, а можливо, він просто знав, що для суперечок вже надто пізно. Нікі перевів погляд на з одного на іншого, щоб переконатися, що розмову закінчено, а потім підняв пакети з підлоги і протягнув один Нілу.
    — Запізнілий подарунок на Різдво, – пояснив Хеммік з сумом, що промайнув у голосі. – Ніхто не знав твій адрес в Мілпорті, тому вирішили передати його особисто. Ерік допомагав вибирати.
    У відповідь на здивований погляд Ніла Хеммік пояснив:
    — Він прилітав у Нью-Йорк на декілька днів у якості різдвяного подарунку. Кевін теж поклав тобі дещо, але не дозволив мені упаковати, тому його подарунок у потворному поліетилені. Вибач за це.
    Нікі покачав другим подарунковим пакетом, коли Ніл взяв той, що призначений йому.
    — Захопив з собою подарунок для Ендрю. Насправді, я купив вам однакові речі, тому що вам обом просто не можливо угодити.
    — Вибачте, – відізвався Ніл. – Я нікому нічого не купував. Не звик святкувати Різдво.
    — Ти хотів сказати: був надто зайнятий, відхоплюючи по щах, тому не встиг пробігтися по магазинах, – вмішався Аарон.
    Подібна неочікувана грубість вразила Хемміка до глибини душі, а сам Аарон продовжив як ні в чому не бувало:
    — Кевін сказав, ти поїхав заради Ендрю. Це правда?
    — Так.
    — Навіщо? – не вгавав Міньярд. – Ти не дочекаєшся від нього подяки.
    — За вбивство Дрейка він тобі теж спасибі не скаже, – нагадав Ніл. – Це не важливо. Ми зробили те, що повинні були. І мені наплювати, що подумає Ендрю.
    Аарон мовчки сверлив його випробовуючим поглядом. Він шукав відповіді, але Ніл не розумів, яким було початкове питання. Все, що він міг, це просто дивитися у відповідь, поки, нарешті, Аарон не качнув головою і не відвернувся. Ніл хотів було попросити роз'яснень, але йому варто приберегти сили і нерви для розмови з Ендрю. Джостен вирішив відволіктись і став відкривати подарунки Нікі. Завернуте мягкий оранжевий папір там лежало пальто.Воно виявилось тонким, але в руках відчувалось тяжким, а значить має витримати кусючі морози, які прийшли в Північну Короліну. Ніл дозволив Нікі забрати ворох подарункової обгортки.