Тримай мене, якщо зможеш (Ознайомчий фрагмент)

Частина 1

Дим спалених мостів досі душить тебе?

«Телефон абонента вимкнений або знаходиться поза зоною досяжності. Залиште повідомлення після сигналу»

Привіт... ти мабуть ще летиш або тільки приземлився а я просто... прокралася в твою порожню квартиру *нервовий смішок* я відімкнула її після того як мого тата вбили я просто не знала куди мені піти і прийшла сюди це так... дивно я нічого не відчуваю абсолютно нічого я говорю а голосу не чую скажи у тебе теж так було тобі здавалося що ти висиш *уривчастий вдих* ніби я знову опинилася в порожнечі наче... мене не існує а все що навколо це тільки ілюзія всього-на-всього сон... люди бачать їх перед світанком отже я скоро прокинуся правильно це скоро мине це не може бути правдою я не пам'ятаю як дійшла сюди значить це лише кошмар і коли я розплющу очі ніякого повідомлення не буде усього цього не буде я лиш мушу вибратися з цього сну

3,5 роки потому

Німеччина

Телефон гучно завібрував, небезпечно дрейфуючи до краю столу. Ще секунду, і він упав би на підлогу, але власниця вчасно схаменулася. Лея накрила ґаджет долонею і натиснула кнопку живлення, скидаючи дзвінок, та не вимикаючи пристрій повністю. У погаслому екрані затанцювали відблиски вогників свічок.

Лея зустрілася поглядом з блакитними очима Алекса:

̶  Пробач.

Той озирнувся на настінний годинник: кухня майже повністю потонула у мороку, але темні стрілки показували одинадцяту вечора.

̶  До кінця відпустки залишилася ще година, а тобі вже телефонують, – хмикнув Алекс і, коли дівчина не відповіла, потягнувся за пляшкою вина. – Але ми не дозволимо зіпсувати нам вечерю.

Підводячись, Алекс прикрив долонею кишеню світлих штанів, і це не залишилося поза увагою Леї. Келих наповнювався червоним напівсолодким, а Лея незмінно дивилася на руку, аж поки телефон не завібрував удруге. Цього разу дівчина миттєво скинула дзвінок Мюллера і забрала пристрій зі столу.