Дім, коледж, робота, дім, пробіжка, дім, коледж, робота і так весь час. Часто я задумуюсь, невже, я мріяла про це, будучи підлітком? Невже, саме так уявляла собі будні коли виросту? Моє життя настільки буденне, що під час подачі анкети на роботу, пункт "Найцікавіший випадок з життя" я успішно пропустила.
Зараз моя робота, не така вже й погана. Я працюю в боулінг кафе. Зарплата-хороша, люди-привітні, а головне-далеко від дому і близько до коледжу. Це були головні критерії за якими я обирала.
Вчусь я вже другий рік, на юриста. Не сказала б, що це приносить мені задоволення, але така воля батьків. Звичайно я обожнюю заняття філософії та соціології, але вони в нас тільки один семестр. Мої батьки думають, що це моя мрія, але насправді знають, але для мене цетільки для того, щоб продовжити сімейну справу.
Коли я була маленька, я завжди мріяла стати кимось особливим. Допомагати людям, робити щось хороше, стати кимось реальним.
Завжди мріяла побачити весь світ, таким, яким він є: Париж, Лондон, Берлін, Ріо-де-жанейро, Мадрид, Венеція. Але не тільки великі, багатовідомі міста. Ще й маленькі, непомітні містечка, де всі всіх знають і всі живуть у своєму власному світі. Де нікого не хвилює життя навколо, тому що він тут і зараз. Не живе минулим чи майбутнім, а саме цим моментом, сповненим життя і надії.
Пам'ятаю день, коли вперше відвідала Париж: Ейфелева вежа, парки, квіти, море тістечок і Дійснейленд. Що ще потрібно було дитині?! Напевне, це і є той момент в житті, коли ти починаєш цінувати все те, чого вже не повернеш. І починаєш розуміти, що ти не зможеш нічого змінити, і що живеш один раз, і більше шансу не буде.
Це і був мій час прозріння , коли я це зрозуміла, ось так просто сидячи в Центральному парку, попиваючи воду після довгої пробіжки, що ця реальність - це не моє життя, і що я не хочу так жити.
Тому зараз опинившись в зовсім іншому парку я думаю чи не дарма я покинула рідний Нью-йорк, перелетіла океан,кинула батьків з якоюсь жалюгідною запискою, перевелась на факультет психології в Оксфорді і прибула в Лондон.
Я провела тут вже 3 тижні але майже ніде не була. Вся справа в тому, що я завжди хотіла це зробити, а зробивши не знаю з чого почати. Тому і чекаю на пораду людини, з якою познайомилась зовсім нещодавно, але яка вже викликала в мене почуття довіри.
ВИ ЧИТАЄТЕ
An unforgettable trip
AvontuurЖити в сім'ї, де твої батьки знають тебе, як зовсім іншу людину. Приховувати всі свої почуття, бажання та емоції від найрідніших тобі людей. Жити без друзів, тих хто тебе розуміє. Жити в місті, де тебе нічого не тримає і не торбує. Саме така доля ви...
