Leave if you love

Chapter 5

Останнє, що вона бачила, були його зелені очі, наповнені смутком. Дівчина ніяк не могла викинути цей погляд з голова. Вона бігла пустими коридорами Гоґвордсу. По щоках текли сльози. Серце билось в шаленому ритмі. Вона знала, що любити інколи боляче, але не думала, що настільки. Різко звернувши дівчинка випадково в когось врізалась.

- Пробачте, - пробурмотіла вона і хотіла іти далі, але почула знайомий голос.

- Ебіґейл, нарешті я тебе знайшов! - це був Драко, - Я всю школу облазив, шукаючи тебе. Ти взагалі бачила котра година? Ми ж домовлялись, що в 21:00 зустрічаємось у вітальні, а зараз вже, сам не знаю, яка година. Пенсі напрягла мене іти тебе шукати, бо ти так переконливо говорила, що прийдеш, що ми подумали, що певно з тобою щось сталось, якщо тебе немає. Еббі? - дівчина підняла голову і юнак помітив її заплакане обличчя, - Сонце, ти плакала. Що сталось? - але Ебіґейл не відповіла. Вона лиш міцно обняла блондина. Сил плакати більше не було, тому вона просто схлипувала, - Тебе хтось образив, чи ти когось образила? Прошу, Ебіґейл, не мовчи. Я хвилююсь за тебе!

Еббі відсторонилась і підняла погляд на хлопця.

- Драко, сьогодні я вже відкрилась одній людині, розповівши всю правду. Думаю, що ти заслуговуєш знати про мене все. Я люблю тебе, Драко. Хоч ти мій кузен, для мене ти все одно найрідніша людина. Я не можу тобі більше брехати. 

Вони йшли темним коридором і розмовляли. Брат і сестра. Вона виклала йому всю свою душу. Абсолютно все. І вони домовились, що від сьогоднішнього дня між ними не буде жодних таємниць. Драко уважно вислухав розповідь Еббі про Гаррі, про те, що відбувалось між ними всі ці роки. Ні, він її не засуджував. Він понад усе хотів, щоб вона була щаслива. Якщо вона щаслива з Поттером, він просто прийме це. Хоч в хлопця не було досвіду в серйозних стосунках, але він прекрасно бачив, як боляче дівчині через ситуацію, яка склалась. Драко підтримував її, як міг і здається, це саме те, що було Ебіґейл так необхідно. В свою чергу хлопець поділився з нею тим, як просувається його завдання, розповів про щезальну шафу на свої переживання.

- Я не хочу нікому шкодити, розумієш? Я боюсь уявити, що станеться з Гоґвордсом, коли сюди заявляться смертежери.

- Драко, боюсь, в нас немає вибору. Ми прийняли неправильне рішення, коли стали смертежерами і зараз шкодуємо, хоча й тоді ми не мали вибору. Якщо ми зараз виступимо проти Волдеморта, нас просто вб'ють. Ні Поттер, ні його друзі нам не допоможуть. Ми маємо боротись за своє життя, а потім за життя інших. Виконаємо завдання - будемо мати авторитет серед смертежерів і певний час вони нас не будуть рухати. А потім, будемо дивитись по ситуації.