- Що ти скажеш, Северус? - звернулась до Снейпа, який саме розглядав зачароване намисто, Макґонеґел.
- Скажу, що міс Белл ще дуже пощастило.
- Та її було заклято, - раптом озвався Гаррі, - Я знаю Кеті, вона така, що і мухи не образить. Якщо вона несла це професору Дамблдору, то несвідомо.
- Так, - тихим голосом сказала Міневра, - Її було заклято.
- Це був Малфой, - голос Поттера звучав впевнено.
- Це дуже серйозне звинувачення, Поттер, - професорка Макґонеґел стривожено глянула на хлопця.
- Дійсно, - пробурмотав Снейп, - Твої докази?
- Я просто знаю, - в голові виплив спогад про розмову з Еббі на Астрономічній вежі, але хлопець поклявся собі, що в жодному разі не видасть дівчину.
- Ти просто, - професор Снейп зробив паузу, зміряючи Гаррі холодним поглядом, - ... знаєш. Ти знову дивуєш своїми здібностями. Здібностями, про які прості смертні можуть тільки мріяти. Як це мабуть чудово, бути обранцем, так?
Міневра Макґонеґел перевела погляд на Снейпа, а потім на Золоту трійцю. Зрозумівши, що напруження в кімнаті швидко зростає, вона сказала:
- Вам краще повернутися в кімнати.
***
Блондин швидко йшов пустим коридором, як раптом хтось схопив його за руку і затягнув в порожній кабінет.
- Люмус Максима, - прошепотів хтось і темну кімнату освітила світлова куля середніх розмірів. Навпроти хлопця стояла Ебіґейл.
- Ну нарешті! - полегшено видихнула дівчина а потім перевела погляд на паличку, яку навів на неї слизеринець, і хмикнула, - Твої інстинкти самозахисту не підводять тебе, братику.
- Еббі, чорти б тебе побрали, що ти твориш, - обурено почав Малфой, поспіхом ховаючи паличку в кишеню мантії.
- Що я творю? А ти, що бляха твориш, Драко? Зачароване намисто це ж твоїх рук справа, правда?
- Якщо ти затягнула мене сюди, щоб вичитувати, то я негайно звідси піду і займуся справами кориснішими, ніж вислуховування твоїх нотацій про те, як можна бути таким ідіотом, щоб відправити ґрифіндорку із зачарованим намистом до Дамблдора, - Драко був на межі зриву, але зустрівшись з лагідним поглядом сестри трохи заспокоївся, - Окей, визнаю, що провтикався, але я не думав, що ця ідіотка захоче відкрити пакунок.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Leave if you love
FanfictionВін любив її, але покинув, бо боявся, що наразить її на небезпеку і не зможе врятувати. Вона любила його, але покинула, бо знала, що від неї залежить його життя.