Leave if you love

Chapter 10

Як тільки Ебіґейл відчула під ногами тверду бруківку перед Малфой Мінором, вона зірвалась з місця і побігла в свою кімнату. 

- Куди ти зібралась, - почула вона голос Белатриси, - Я ще не дозволяла тобі йти.

Та дівчина її не слухала, навіть не оглянулась. Еббі сильно грюкнула дверима маєтку, швидко перетнула вітальню, піднялась сходами нагору, ще зовсім трохи і вона ізолює себе від зовнішнього світу. Вона зайшла в кімнату, закрила двері і наклала ще декілька сильних заклять, щоб її точно ніхто не потурбував. Ебіґейл важко видихнула і, підійшовши на ліжко, безсило впала на нього. Дівчина не могла більше стримувати справжні емоції. Мимоволі вона почала згадувати всі події, що відбулися цього року. З горла вирвався крик, слабкий, ледь чутний. Вона напала зі смертежерами на Нору. Ще один крик. Гаррі Поттер. Скільки болю вона завдала цьому бідолашному хлопцю, хіба він на таке заслуговує? Сильний крик, що супроводжувався ударами в подушку. Чому? Чому? Чому це все відбувається саме з нею? Дівчина встала з ліжка і кинула подушку на підлогу. Вона вбила Дамблдора. Не в силах більше стримуватись з горла вирвався ще один крик, гучний, сповнений болю. Ебіґейл підійшла до стіни на якій висів її портрет. Легким помахом палички вона зняла портрет і різким рухом простромила його паличкою. Ще.. ще.. і ще раз. Вдосталь насолодившись своїм продірявленим тілом на картині дівчина відкинула її в сторону. Тепер увагу Еббі привернули шпалери, чорні зі срібними візерунками. Мабуть Нарциса Малфой віддала за них чималі гроші. Та дівчині було байдуже, вона вчепилась в них нігтями намагаючись зірвати. Клаптик за клаптиком вона зривала їх і кидала на землю. Так вона хотіла заспокоїти душевний біль? То чому ж легше ніяк не ставало. Потім пішли удари кулаками в стіну. Один.. другий.. п'ятий. Ще декілька ударів і дівчина вже зовсім не відчуває свої рук. Дзеркало. Вона зовсім забула про дзеркало, що стояло в кутку кімнати у дорогій срібній рамі. Дівчина підняла його руками і кинула на підлогу. Уламки розлетілись по всій кімнаті. Ебіґейл подивилась на розбите скло і безсило опустилась на підлогу. В одному з уламків дівчина побачила своє відображення: її лице виглядало худішим, ніж зазвичай, червоні від сліз очі, темні мішки під очима. "Подивись, Ебіґейл, подивись, що з тобою стало. І не бридко тобі від себе?", - не бажаючи дивитись на своє відображення дівчина хотіла відкинути уламок подалі, але, взявши його тремтячою рукою, передумала. Вона закотила рукав сорочки на лівій руці. Дівчина тремтіла, але в своєму намірі була впевнена. Поруч з міткою вона хотіла вицарапати напис "І'm a traitor" і вона б це зробила, але в останній момент хтось випив уламок скла з її руки, залишивши на передпліччі лиш невеличку царапину.