Ми так сильно бажали бути, як ти, що поглинемо тебе всім натовпом.
Ти харчуєшся почуттям власної правоти, ми – тобою.
Чонгук вибігає з метро, на повній швидкості біжучи до входу в парк. Він запізнюється вже на пів години й страшенно злий на себе. Чон даремно втратив купу часу, обираючи відповідний одяг, укладаючи волосся і намагаючись виглядати ідеально, хоча переконував себе, що вразить Техьона в будь-якому вигляді. Чомусь йому хотілося постати перед Техьоном з найкращого боку, просто, щоб замість недовіри в очах останнього з'явилося захоплення, милування, здивування, що завгодно. Будь-що, що показало б, що у Чонгука є шанс виграти гроші.
Проте навіть тут він якимось чином зміг облажатися – спізнення не те, з чого слід починати спілкування.
Чесно кажучи, не дивлячись на всю впевненість у собі, він був готовий поставити x–box, який подарував Юнгі-хьон, на те, що Техьон не буде його чекати. Або взагалі не прийде. Гук би не прийшов, не стільки через гордість, скільки через звичайну обережність. Лише бовдур буде таким легковажним, аби піти на побачення з тим, хто постійно змішує тебе з брудом.
Чонгук призупиняється біля воріт, що ведуть до парку, озирається, переводячи подих, і розчаровано жмуриться – Техьона немає. Юнак згинається навпіл, опираючись долонями на коліна, та іронічно усміхається – ніхто не мав сумнівів, що він злякається в результаті.
Слідом за розчаруванням настає злість.
Завтра я покажу йому, що означає не слухатися, роздратовано думає Чонгук, повністю забувши, що сам запізнився на пів години, і Техьон мав повне право піти.
Він уже випростується, готовий повернутись ні з чим, як відчуває легкий дотик до плеча й різко обертається, натикаючись на збентеженого Техьона.
– Ти давно прийшов? – схиливши голову набік, питає він. Його руки міцно тримають величезну солодку вату, через що Техьон виглядає молодше за свій вік. – Я чекав на тебе, але потім зголоднів тож відійшов.
Кім салютує придбанням, і Чонгук, не стримавшись, самовдоволено усміхається, відчуваючи щось схоже на полегшення. Техьон кидає на нього короткий погляд перш ніж перевести його вбік. Він прискіпливо оглядає парубка й помічає, що той замінив свій споконвічний светр на футболку з м'яким кардиганом поверх, і зараз виглядає цілком непогано. Ну, тобто, Чонгуку буде не соромно гуляти з ним. Він все одно сподівається, що не зустріне своїх знайомих.
