One hundred dollars

6.

Не поспішай влаштовувати буревій, щоб усе знищити,

адже тоді тебе чекає або днище, або чужа земля

Чонгук курить, опершись на підвіконня, і йому, щиро кажучи, з цього підвіконня хочеться зараз зістрибнути. За вікном - ніч, каламутна, затягнута хмарами, що цілком відповідає настрою хлопця.

Він не бачив Техьона лише три дні. Вони переписувалися, зідзвонювалися, той сам сказав йому не приходити, тому що його мама вирішила пожити з ним, поки він хворіє. Усього лише три дні. Раніше для нього це було нічим - за три дні він міг прочитати книгу, міг пройти гру, міг зробити завдання на два тижні вперед, міг прибрати будинок знизу догори. Йому ніколи не було нудно, для нього в принципі не існувало такого поняття як «нудьга», він міг зайняти себе чим завгодно. Тепер для нього є лише одне заняття - думати про Техьона. Це стає нав'язливим, непереборним бажанням бути з ним, дивитися на нього, торкатися його.

Усього лише три дні. Чон почувається так, ніби його позбавили чогось важливого, того, чиєї присутності навіть не було помітно, зате відсутність відчувається дуже явно. Сидячи на заняттях, стоячи з друзями за школою, готуючи вечерю, Чонгук відчуває, як частина його відволікається на Техьона. Постійно. Немов Техьон проник у нього повітряно-крапельним шляхом, знайшов собі містечко під черепною коробкою і нагадує про себе дуже ненав'язливо щоразу, коли Чонгук чекає на це найменше. Гуку здається, що він хворий.

Якби він зважився поділитися цим із ким-небудь із хьонів, вони б швидко визначилися з його діагнозом.

Але Чонгук цей діагноз боїться озвучити навіть подумки. Він ніколи не думав, що впаде в халепу саме тоді, коли доводитиме всім, наскільки він непростий.

Вперше з того дня, коли вони затіяли весь цей бруд, він замислюється над тим, що Техьон по-справжньому закоханий у нього.

У Чонгука закохувалися багато хто, і до закінчення середньої школи його шафка настільки стрімко наповнювалась записками із зізнаннями, що він навіть читати їх не встигав. Втім, йому не надто й хотілося. Він сприймав ці захоплені погляди як даність - зрештою, він недаремно працював над своєю репутацією. Іноді він погоджувався на побачення; коли був молодший, уривав поцілунки та обійми, які нічого для нього не значили; коли став старшим - навчився отримувати задоволення, куди витонченіші, ніж поцілунки. Він умів робити приємно і любив, коли приємно робили йому, але ніколи це «приємно» не торкалося душі, завжди тільки тіло. Це здавалося йому нормальним. Він почував себе нормально, коли не заплющував очі під час поцілунків, коли його серце не збивалося з ритму, коли долоні не потіли, якщо дівчинка навпроти нього робила щось миле. І тому зараз це все здається божевіллям, тому що Техьон - не мила дівчинка, Техьон - хлопець, дуже гарний, казковий, але все ж хлопець, а у Чонгука пітніють долоні і ледь не починається тахікардія, коли Кім просто дивиться на нього своїми неймовірними очима і розгублено лупає віями.