Вкрадена демоном

З цими словами я закрила очі. Проснулася я в незнайомій, але доволі красивій і комфортній кімнаті. Як тільки я встала я зрозуміла, що не можу цього зробити оскільки моя рука була прикована наручниками до ліжка.

- Що в біса...

Ще раз оглянув кімнату ти побачила в куті кімнати крісло на якому хтось сидів

- Проснулась ангелик

Роздивившись ти зрозуміла хто це. Це був П'ятий.

- Що ти від мене хочеш? Навіщо ти мене вкрав? – сказала зі страхом ти

- Не бійся ангелик я тобі не причиню зла.

- Відпусти мене! Ти вже задовбав мене! Відпусти мене негайно! Відпусти! – кричала ти

Від сильних нервів у тебе заболіла голова, адже точно туди вдарив П'ятий.

- Ай

- Тихо ангелик, інакше ще більше голова буде боліти. Ти пробач за те що вдарив тебе, так було легше.

- Легше? Легше було якби ти мене не вкрав!

Ти почала брикатися і пробувати зламати наручники

- Я б тобі не радив брикатися ангелик, все одно у тебе нічого не вийде.

- Тоді я буду кричати!

- Кричи скільки тобі влізе все одно тебе ніхто не почує, а взагалі як що почнеш кричати, будеш кричати у мене в ліжку.

З цими словами ти притихла, боялася що він тобі щось зробить. А П'ятий почав підходити до мене.

- Що ти робиш? Я ж не брикаюся і не кричу.

П'ятий приліг біля мене.

- Я хочу полежати біля свого ангелика.

Я йому що домашня тваринка?

- Навіщо я вам?

- Ти ангелик не така які усі. Я давно за тобою спостерігаю.

- Це все маячня, відпустіть мене.

- З чого це б? Ти тепер моя!

Я згадала слова Ханни «з ним краще не зв'язуватися... він отримує все що захоче... всі танцюють під його дудку»

- Побудь поки тут я зараз прийду.

П'ятий покину кімнату, а я почала шукати свою сумку, але її ніде не було. Майже зразу вернувся П'ятий з тацею в руках. Сів біля тебе на ліжко він поклав тацю.

- Не хочеш їсти ангелик?

- Ні! Я хочу додому!

У цей же момент твій живіт забурчав від голоду.

- Ай-яй-яй, а брехати не гарно, ти ж ангел і знаєш як ніхто інший.

- Навіть як що я голодна я нічого з ваших рук їсти не буду!

- Ну ангелик подивися тут твої улюблені сирники з шоколадом.

- Звідки ви знаєте що я люблю сирники?

- Я знаю про тебе все ангелик. Відкривай ротик.

Почуття голоду взяло верхи й ти слухняно відкусила кусок сирника.

- Ну можеш бути слухняною

Потрібно поводитися слухняно, що б зняв ці наручники, а там і втекти і можна буде. Ти продовжувала їсти сирники з задоволення, вони були безмежно смачні. А П'ятий дивився на тебе та посміхався. Доїв останній кусочок сирника ти запитала:

- А скільки я тут вже знаходжусь?

- Не довго приблизно добу.

Добу??? П'ятий поставив тацю на тумбочку і знов приліг біля тебе. Він положив свою руку тобі на стегно.

- Яка ж ти гарненька

Ти хотіла забрати його руку, але тебе як паралізувало. Ти нічого не змогла робити. А він почав проводити своєю рукою по твоєму тілі.

- Не доторкайтеся до мене, будь ласка!

Ти пробувала відсунутися від нього, але він схопив тебе за ногу

- Не бійся я не зроблю тобі боляче.

Його руки попрямували у верх.