Вкрадена демоном

 П'ятий подивився на годинник і сказав:
- Так мені треба йти появилися невідкладні справи, весь дім у твоєму розпорядженню будь слухняною мій ангелик!
- Добре
Це мій шанс!
- Розумниця
П'ятий пішов, я почекала 10 хвилин коли він поїде і планувала втекти. Я вже запримітила віконце через яке я можу втекти. Воно находилося у ванні. Я залізла на підвіконня, відкрила вікно і стрибнула з нього. Звісно ж я впала усі мої руки та коліна були у крові та не було часу не це. Я почала бігти по лісі у не відомому напрямку. Бігла куди очі бачили. Так я пробігла хвилин 30 поки не помітила дорогу. Я рвонула туди. Вийшла на дорогу та пішла прямо по ній. Я не знала де знаходжуся. Я пройшлася хвилин зо 10 поки не їхала якась машина. Сідати до когось у невідому машину я не хотіла. А може мені хтось поможе, а може ще раз вкрадуть. Я вирішила що буде поганою ідеєю сідати до когось в авто тому продовжила йти дальше. Але так не подумали люди які сиділи в машині, їх було доволі багато. Вони зупинилися прямісінько біля тебе. І правильно що я не захотіла зупиняти цю машину, тому що вона була забита демонами.
- Хей ангелочок ти що загубилася?
Ти проігнорувала їх та пішла дальше прямо по дорозі.
- Єй де твої манери ангелочок?
- Поїхали з нами!
Ти продовжувала ігнорувати все що вони говорили, поки один з них не сказав
- Ей я знаю чий це ангелик
Я повернула голову в сторону машини й зрозуміла що час бігти. З усієї сили ти почала бігти в глибину ліса.
- агов ловіть її!
Декілька демонів вийшли з машини та бігли за мною. Вони були дуже швидкі. Ти розуміла що ще трішки і вони встануть тобі на п'яти. І все-таки оди з них хапає тебе.
- Не гоже ангелику втікати. Де твої манери?
Не встигши відповісти тебе б'ють по голові та ти втрачаєш свідомість.