Вчора сміх від дурнуватих жартів, плани на завтра. Пісні, посмішки, «Все буде добре.» - наша мантра. Ввечері новини, на них ми не звертаємо уваги, а зранку лише вони перед вами. Ти нічого не розумієш, в голові повна каша, з ночі у вогні країна наша. Документи, аптечка і теплі речі – все готово до втечі.
В підвалі холодно, немає світла, не вистачає повітря. Як же хочеться вийти, але не можна, там на дворі техніка ворожа.
Немає дому, немає тата, а вони все продовжують літати. Бомби, ракети та гради - звук я вже навчилась розрізняти. Де наші воїни захищають країну, де ворог нищить батьківщину.
Я вже втомилась, я більше так не можу, сподіваюсь лише на волю Божу. Нехай він нас захистить, подарує мир, домівку і життя, сховає у своє укриття. Нехай не гинуть діти, їм потрібно від життя радіти, а вони...ховаються в підвалах, сплять на картатих покривалах, чекають допомоги на вокзалах. А ворогу начхати, він прийшов сюди перемагати, він не знає слова «допомагати», лише «нищити», «вбивати».
Вони сміються, танцюють, крадуть і ґвалтують, свої правила диктують. Але моя країна відважна і незалежна, наша думка протилежна, наша воля безмежна. Переможемо ворога, відбудуємо країну, всі повернуться на батьківщину, і знову будуть танці й сміх, знову будуть плани, бо нашу Україну стережуть титани.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Присвячую твоїй душі
PoetryЛисти до того, хто доторкнувся до моєї душі. До тих, хто залишив слід по собі. До тих подій, які повністю її змінили. До тих куль, синців і шрамів. До тієї любові та радості. За чудову обкладинку хочу подякувати - @Nestajetta
