Я тебе досі кохаю

"Це був Август"

POV: Вільгельм

Як тільки я впевнився,що поруч нікого немає я обійняв його.Сімон також обійняв мене.

- Я сумував за тобою, Сімме.-сказав я,та у відповідь лише мовчання,- я досі тебе кохаю.
-Вілл, я тобі вже казав,я нехочу бути, тим кого ти будеш ховати впродовж свого життя.
-Добре, та може хоча б залишимось друзями ?-запитав я у нього.
-Так, звісно.
-До речі, ти знаєш хто виклав те відео? - поцікавився я.
- Ні- тихо сказав він.
- То був Август-почувши це на обличчі Сімме я побачив,як починав наростати його гнів.
- Як я раніше не здогадався - Сімон почав ходити по класу і бити себе по голові.

Я намагався його заспокоїти, та знав, як саме він себе зараз почуває,бо відчував те саме,коли тільки про це дізнався. Обережно взявши його руки в свої я знову обійняв Сімме, міцніше,ніж декілька хвилин тому.

POV: Сімон

Моїй люті не було меж. Та коли Вілле обійняв мене, вона потроху почала вщухати. «Дзінь» звук смс перервав наші обійми. То була Сара.

Сара:
Сімоне,ми з мамою чекаємо на тебе в машині вже 15 хвилин.Ти де?

-Чорт,я маю йти, мама з Сарою чекають на мене.-сказав я,- побачимось в понеділок.
-Бувай

Вийшовши зі школи я сів в машину.

- Синку, все добре? Де ти був?-запитала мама.
- А, що?Так,так все нормально,Вільгельм хотів поговорити.- відповів я її, відриваючись від своїх думок.
-І про що ви говорили?-запитала Сара.
-Те відео...,те відео його виклав Август.- запинаючись сказав я.
-Я знаю-тихо мовила Сара і у мене на очах з'явилися сльози.
-Що? -перепитав я,сподіваючись, що не правильно почув її слова.
-В той день, коли виклали,тe відео,я пішла до шафок по червоний шарф.І побачила,як Август сидить за комп'ютером в бібліотеці і змотує шнур для телефона.Через декілька днів,коли я з Феліс та іншими дівчатами сиділи в бібліотеці перед лекціями,прийшли якісь невідомі люди і забрали саме той комп'ютер,за яким він сидів.Вони казали, щось типу «Це той комп'ютер з якого виклали відео?»,а директорка відповіла «так». Тоді я зрозуміла,що то був Август.
-Ти з мене знущаєшся?З Різдва минуло вже більше двох тижнів і ти тільки зараз це мені кажеш.-розлючений тепер і на сестру сказав я.

Сара мовчала.Сльози лилися по моєму обличчю.

Вільгельм :
Гей, Сімме можна приїхати завтра до тебе в Б'єрстед?
Сімон:
Вибач,завтра неможу.Я пообіцяв Рош і Аюбу зустрітися.
Вільгельм:
Добре, тоді іншим разом😔
Сімон:
Якщо хочеш можеш до нас приєднатись,я думаю вони будуть не проти🙂
Вільгельм:
Звісно я хочу<3

Поки я переписувався з Вілле ми приїхали додому. Я навіть не скинувши куртки і взуття пішов в свою кімнату. Закрив двері і впав на ліжко.« Як вона могла не сказати мені про Августа»-думав я.Не пам'ятаю як,але я заснув.Прокинувшись о 5 ранку я побачив непрочитані повідомлення від мого Крон-принца.

Вільгельм:
Напевно, ти вже спиш та в мене безсоння =С [відправлено о 03:25 ]
Ніяк,не можу заснути. Напевно останній раз,коли я спокійно спав,то була та ніч,коли ти забрав мене з футбольного поля [відправлено о 04:17]
                          
Прочитавши ці смс,я пішов готувати собі сніданок i збиратися.*Знаю, що це лише п'ята година ранку.Але я нікуди не поспішав.* Поснідавши, я вирішив подзвонити Вілле, бо згадав,що не сказав о котрій ми маємо зустрітись.Набравши його номер,я почув лише довгі гудки.«Мабуть, ще спить» - подумав я. Але роздався дзвінок. Це був він.

- Ало, так вибач, я розкладав речі i не встиг відповісти. - сказав Вілл.
-А, нічого страшного, я думав ти спиш. Це ж пів сьомої ранку.
-Я ж тобі писав, що в мене безсоння.
-То ти взагалі не спав?- запитав я,хвилюючись за нього.
-Так.-коротко відповів на моє питання принц.
-Добре, поговоримо про це ще, але пізніше. Чого ж я тобі телефонував? Чорт, я вже і забув.
-Хах, Сімоне бачу в тебе проблеми з пам'ятью.-посміявся з мене він.
- А ось, згадав. Зустрічаємось о 12,біля футбольного поля. І не запізнюйся!
-Добре, спробую.Тоді, до зустрічі,бо я ще маю встигнути розкласти одяг.
-Бувай, Вілле.