Я тебе досі кохаю

Важливе рішення

* 11:25 *

РОV: Вільгельм

Через пів години я маю бути біля футбольного поля. Тому я збирався вже виходити,та відкривши двері я побачив свого троюрідного брата.

-Чого тобі? -запитав я.
-Вілл, ми можемо поговорити.-благав він.
-Нам нема про, що з тобою говорити.
- Прошу вислухай мене ... - незупинявся він.
-Про що? Про те, як зняв,те відео?Чи про те, як ти його виклав, а потім приходив до мене й казав "Якщо тебе хтось образить ти можеш казати мені я з ним розберуть."Про це ти хочеш поговорити?- кричав я.
-Вілле, вибач мене ,будь ласка,я не хотів тебе образити, я просто тоді був страшенно розлючений.Я був таким ідіотом.
-Оу, справді ?І ти думаєш,що просте "Пробач" тобі допоможе.Як же ти помиляється. Ти будеш горіти в пеклі, Августе.- сказав я і вийшов з кімнати.

В мене був такий чудовий настрій, та цей вилупок його зіпсував. Сівши в авто, я написав Сімону.

Вільгельм:
Привіт, я мабуть трохи запізнюся,та я вже виїхав [відправлено о 11:45 ]
Дехто мене затримав [відправлено о 11:46]
Сімон:
Ти обіцяв не запізноватись:C [відправлено о 11:46]
Вільгельм:
Знаю, приїду розповім дещо[відправлено о 11:47}
Сімон:
Через скільки приблизно ти будеш? [відправлено о 11:48]
Вільгельм:
Хвилин 20, точно.Ми тільки в'їхали [відправлено о 11:48]
Сімон:
Ок, тоді ми візьмемо  хот-доги,тобі один взяти?[відправлено o 11:50]
Вільгельм:
Аякже, звісно бери😋🤭

* Через  20 хвилин*

POV: Сімон

«Де ж той Вілл?»-думав я.

-Гей, Сімон, ти впевнений, що хочеш з ним спілкуватись?-запитала мене Рош.
-Так, те що ми не можемо бути разом не означає,що ми не можемо бути друзями.-без сумнівів відповів я їй.
-А ось і він.Хей, привіт Вільгельм.- привітався Аюб.
-Привіт, усім. - сказав Вілл.
-Привіт, Вілле.

Дивно Рош не привіталась з ним. Та я не дуже звертав на це увагу.

-Ну то де мій хот-дог?-запитав крон-принц.
-Ой, Вілле вибач я його з'їв.-пожартував я,вираз його обличчя став доволі смішний,тому я ще дужче засміявся,а він стояв, як вкопаний.
- Тобто, ти хочеш сказати, що з'їв хот-дог майбутнього короля Швеціїі?
-Саме так -досі сміявся я та Вільгельм просто розвернувся і пішов назад, -добре,добре зажди.Ось твій хот-дог, не ображатися на мене.
-Тобто, ти не з'їв хот-дог майбутнього короля Швеції?- перепитав він.
- Ні, не з'їв.

Ми всі вирішили піти в центр. Потім ми пішли в парк і багато сміялися,дуже багато сміялися.Та пішов дощ. Лило наче з відра.Ми побігли до мене додому,бо він ближче всіх,прикривая голови куртками, щоб не змокинути. Забігши додому, ми почали ще більше сміятись.

-Мамо,у нас гості.- крикнув я.
- Ой, привіт мої любі.-сказала мама вийшовши з кімнати та,як тільки вона побачила Вільгельма вона підбігла до нього і обійняла,- о,любий,як же я за тобою сумувала
-Добрий день, Лінда. - сказав Вілл.
-Привіт-привітались Рош і Аюб з мамою.
-Мамо, ми хочемо замовити піцу,ти не проти? -запитав я у неї.
-Так, звісно, синку,ви проходьте,а я піду замовлю.
-Домовились.

РОV: Вільгельм

Ми зайшли до кімнати і я сказав:

-Таке дивне відчуття, останній раз,коли я був в цій кімнаті ми...-і тут я згадав, що ми не самі в кімнаті, що крім мене і Сімме,є ще Рош і Аюб.Вони переглядались,напевно вони не зрозуміли,про що я говорив,бо вони в один голос запитали:
-Що ми?
- Еее,ми грали в гру на комп'ютері,так Вілле?-трохи усміхаючись запитав Сімон.
-Так, саме так.
- Ну, що піцу я замовила буде тут через хвилин 20. -зайшовши в кімнату сказала Лінда.
-Добре,дякую,мам.Ти найкраща!- відповів їй Сімон.
- Може подивимось якійсь хоррор-фільм? -запитав Аюб.
-Чудова ідея, я вчора побачила,начебто дуже цікавий і страшний хоррор. Ось дивіться.-сказала Рош і показала нам трейлер до цього фільму.

Всім ідея і фільм сподобався, тому вирішили дивитися його.Вимкнувиши світло, позвавши Лінду і Сару ми сіли у вітальні.І ось от-от має бути страшний момент. Всі зацікавлено дивляться на екран телевізора. Я обережно торкаюсь своєю рукою,руки Сімона.Таке дежавю з тим вечором коли ми вперше поцілувалися в особняку. Він дивиться спочатку на наші руки,а потім на мене і ще сильніше переплітає наші пальці.Бо знає, що а не великий фанат страшних фільмів і дуже лякливий.
І на самому страшному моменті,коли всі злякалися,ми почули дзвінок в двері,мабуть в той момент всі ще більше перелякалися.

-Це напевно піцу привезли.-сказала Лінда,- Аюб, допоможеш мені?
-Мг-відповів віні пішов за нею
-Я  зараз повернуся-сказав Сімон.

Він швидко вийшов з вітальні й попрямував до туалету.  Я пішов за ним.

-Гей,Сімме,почекай-попросив я.
-Щось сталось?
-Ні,просто хотів спитати чи все добре.
-Так-він подивився по сторонам,взяв мене за лікоть і повів до своєї кімнати.
-Ей, точно все добре?
-Якби я не намагався бути тобі просто другом,Я НЕ МОЖУ!!! Я НЕ МОЖУ ПОВОДИТИСЬ ТАК НАЧЕБТО МІЖ НАМИ НІЧОГО НЕ БУЛО! -зайшовши до кімнати казав він.

У мене на обличчі з'явилась усмішка.Я хотів вже обійняти його та він не дозволив.

- Але,моя думка не змінилася...тому вибирай або ти назавжди підеш з мого життя,або залишилися зі мною, але ти повинен не соромитися бути на людях зі мною. -сказав він
- Я...