Я тебе досі кохаю

"Це був я,на тому відео."

Вільгельм під'їхав до палацу.Привітався з батьками і пішов до кімнати.Тільки зайшовши він подзвонив Сімону по відеодзвінку.

-Сімме,ти вже дома?
-Мг,як я бачу ти також.
-Так,тільки приїхав.Ти навіть не уявляєш,як тут нудно.Я вже сумую за тобою.
-Ти ж тільки приїхав додому, а вже сумуєш?
-Знаю,це дивно та ми ж домовилися бути чесними у своїх почуттях один з одним.Тому й кажу,що вже сумую.
-Хех-посміявся кудрявий-що збираєшся робити,це ж лише 1 година?
-Напевно,померти з нудьги-сказав крон-принц падаючи на ліжко,-а ти?
-Робити домашнє завдання,яке задали.До речі,тобі також не завадило б його зробити.
-Ти ж знаєш,як я тебе кохаю.-почав той.
-Вілле,я знаю,що ти намагаєшся зробити.Ні, я не дам тобі списати.-Сімон здогадався по тону голоса,що він хотів.
-Ну,будь ласочка,будь ласочка-просив Вілл.
-Мммм-тянув Сімон,-ну добре,але це востаннє.
-Дякую,ти найкращий.
-Сімоне,допоможи мені накрити на стіл до нас прийдуть гості.-почувся голос Лінди.
-Вже йду,мам.-відповів він їй.-Вибачай,Вілле мушу допомогти мамі. Подзвоню трохи пізніше.
-Добре,тільки не забудь.
-Не забуду,бувай- попрощався Сімон і послав повітряний поцілунок.
-Бувай

Вільгельм поклав слухавку.Він і справді не знав,чим йому зайнятися. Адже журналісти прийдуть аж завтра. Тому він вирішив прогулятися садом,в якому пройшло його дитинство з Еріком.

Кожен куточок нагадував йому про брата. Кожне деревце. Кожна травинка. Вілл,навіть, не помітив, як по його щоках потекли сльози. Він дуже сумував за Еріком.

-Завтра я розповім всім правду. Якби ти був тут, тобі б сподобався Сімон. Ти б мене підтримав. Але ти лишив мене одного і тепер всі будуть ще більше порівнювати нас. Та цього разу я не здамся. Я зроблю все,щоб Сімме був щасливий.-сказав Вільгельм сам до себе та слова ці призначалися Еріку.

Повернувся він до палацу вже ближче до вечері. Жодних пропущених дзвінків, жодних непрочитаних повідомлень. "До нього мали прийти якійсь гості,тому подзвоню після вечері"-подумав Вілл.
І попрямував до вітальні,де був накритий різними стравами  стіл. За ним вже сиділи батьками Вільгельма чекаючи на сина.

-Привіт,синку. Сідай вечеряти - привіталась королева.
-Привіт,смачного вам.-сказав він,відсовуючи стілець,щоб сісти за стіл.
-Ти так і не сказав нам,навіщо тобі потрібні журналісти завтра. І що це за промова?-в розмову втрутився батько.
-Нічого особливого,завтра дізнаєтесь з усіма іншими - "нічого особливого,ага,цікаво юуде побачити вашу реакцію коли я скажу,що я збрехав і то був я на тому дурному відео".