Таємниця блакитного лісу (закрито)

Таємниче викрадення

- ДОПОМОЖІТЬ! - Дівчина бігла вся у сльозах.
- Що сталось ?! - запитала Естер.
- Т-тааам! - Дівчина показувала пальцем на ліс.
Всі почали запитувати, що ж сталось.
- Що там ?
- Що ?
- Та скажи уже!
Естер побачила, як всі налетіли на дівчину.
- Заспокойтесь! Вона і так боїться, а ви ще зі своїми питаннями! - Вона підійшла до дівчини, посадила її на траву і тихо  промовила.
- Все добре, не бійся.
Дівчина трохи заспокоїлась і майже пошепки  промовила.
- Вона його забрала... - Хтось це почув і вигукнув.
- ВОНА ЩОСЬ СКАЗАЛА!
- Та замовчи ти! - Повернувшись до дівчини, Естер промовила. - Кого і хто забрав ?
- Якась потвора, схопила і понесла у ліс, мого маленького брата... - промовивши це, дівчина знову розплакалась.
Естер сильніше стисла руку дівчини.
- Не плач, все буде добре, ми знайдемо твого брата, обіцяю. Як тебе звуть ?
- К-ксеня...
- Добре, заспокойся, ми тобі допоможемо.
Пройшло трохи часу, поки дівчина остаточно заспокоїлась.
Естер промовила:
- Хто піде зі мною, шукати брата Ксенії?
І всі різко замовкли, крім Агнес та Тараса.
- Я піду.
- Я теж. - Промовив Тарас.
- І я з вами, бо я не зможу дома заснути не знайшовши його... - тихо промовила Ксенія.
- Так все рушаємо, а то тут, я бачу, всі такі хоробрі, що аж страшно.
Агнес підійшла до Святослава.
- Ти ж такий сміливий був, а зараз що ? Боягуз ти Святослав, боягуз.
- Я-я... я теж іду з вами.
Естер повернулась і навіть трохи здивувалась. Але все ж таки, швидко опанувала свої емоції та байдуже махнула головою.
Всі разом вони пішли до лісу, Агнес і Естер йшли попереду. Краєм ока Естер помітила, що її подруга трохи нервує.
- Все добре ?
- Т-так... але трохи страшно...
- Та не бійся, все буде добре. - Доторкнувшись до руки Агнес, промовила дівчина.
Агнес міцно стиснула її руку. І схилила голову  донизу. Естер відчула, наскільки була ніжною долоня  подруги. Вона подивилась на дівчину та тихо промовила:
- Обіцяю тобі, все буде добре... Якщо, що я нікому не дозволю тебе скривдити.
Від таких слів, щоки Агнес вкрились рум'янцем. А у голосі відчувалось легке тремтіння. 
Тарас все це бачив, тому що йшов позаду дівчат. І у його голові промайнула думка, але одразу ж щезла.
- А чого ти захотів з нами іти ? - Запитав Тарас у Святослава.
- Щоби таких дівчат не вкрали.
- Ти думаєш, тобі щось світить ? Та тебе Естер з одного розвороту на землю покладе. - Сміючись промовив Тарас.
- Хто таке сказав ? І може мені Агнес подобається ?
- Хахах, так там тобі ще більше не пощастило, тебе Естер на дрібні шматочки поріже, якщо ти до Агнес доторкнешся.
- А тобі яке діло ? Сам он без дівчини ходиш, а вже вісімнадцятий рік пішов.
- А хто тобі сказав, що я хочу відносин ? Мені це не потрібно, я і сам можу жити.
Насправді Тарас не розумів, чому всі хлопці так бігають за дівчатами, у нього не було такого потягу до них, почуття були у нього зовсім інші і була одна таємниця, яку він нікому не міг розказати...
- Люди, давайте тут зупинимось, ми вже так багато пройшли. - Втомлено промовила Естер.
- Ну тоді давайте зупинимось тут, так Святослав, ти принесеш якогось великого листя, щоб дівчатам було де спати.
- А я піду по дрова для багаття, а то ми всі замерзнемо тут.
Тарас відійшов не дуже далеко та почав збирати тонкі гілки для розпалу багаття. Та тут почув шурхіт  за спиною. Він розвернувся, але нікого не побачив.
- Х-хто тут ? - Та у відповідь було лиш мовчання.
- Т-треба швидше... - Він  стрімко назбирав гілок, та повернувся назад до друзів.
- Дівчата, я тут, дивіться, ось стільки буде достатньо ?
Агнес підійшла та сказала:
- Ого це навіть багато, як ти доніс це все.
- Я просто силач. - Хлопець демонстративно розмахнув руками, хоча дивитись там було на що. Він був підтягнутий, тіло його теж виглядало дуже красивим. Агнес подивилась на лице Тараса. Очі його були неймовірно красиві, схожі на ранішній туман, в якому чітко виділялись болотно-зелені плями.  А волосся було схоже на кульбабу, таке ж ніжне та кучеряве. Коричневі як каштани пасма спадали на лице юнака, все у ньому було красиве. Іноді Агнес навіть заздрила Тарасовій вродливості, себе вона вважала не красивою. Але це було не так, томущо все ж таки одна людина шаленіла від дівчини.
- Агнес! Іди сюди! - Дівчина швидко підбігла до подруги.
- Що таке ?
Естер подивилась на подругу і промовила:
- Б-будеш спати біля мене ?
- О... звичайно.
Естер почувши слова подруги, усміхнулась та тихо промовила.
- Я рада...
- Що?
- А, н-ні нічого...
Розпаливши вогонь, Тарас промовив.
- Так усі лягаєте спати! А я, поки що, побуду на варті, щоб до нас лісові гості не завітали. 
- Я хочу спати біля дівчат. - Посміхаючись промовив Святослав.
Естер вбивчим поглядом подивилась на хлопця.
- Перехочеш, он там біля пенька лягай.
Агнес та Естер лягли біля дерева, Тарас сів трохи далі від них, а Ксенія лягла ближче до багаття, щоб не промерзнути. Святослав, звичайно, хотів лягти ближче до них, але Тарас взяв у Естер меча і злісно дивився на нього.
Всі поснули крім Тараса і Агнес. Дівчина ніяк не могла закрити очі. І тут в її голові промайнула думка, лягти ближче до Естер. Цієї думки позбутись уже не вдалось. Вона тихо піднялась на лікті, та пригорнулась до подруги. Насправді Естер не спала, вона просто прикрила очі. І коли дівчина відчула, як до неї притислась подруга, вона здригнулась, але Агнес цього не відчула. Щоки Естер вкрились рум'янцем, а руки почали тремтіти. Відкривши очі вона побачила, що на неї дивиться Тарас. Хлопець  дивився на дівчину та усміхався. Він все розумів, все і навіть більше... Дівчина закрила очі. Та протягнула свою руку, щоб обійняти Агнес.
Ніч була довга, всі солодко спали, крім Тараса, він сидів і думав про те, що таємниці не можуть все життя ховатись, десь там глибоко, усередині. Він хотів з кимось поділитись своїми переживаннями та мріями. Але боявся... І сам не розумів чого. Хоча були думки про те, що всі почнуть насміхатись над ним, та розкажуть його батькам про те, що він приховував від них, всі свої роки.
Тарас розігнав всі погані думки та сидів, дивлячись на те, як горить вогнище. Все було спокійно, але тут він почув хрускіт. Він піднявся на ноги і почув, як прудко хтось тікає. Юнак побіг у сторону шуму.
Тарас все біг і біг, поки не вискочив на галявину біля озера. Біля води він помітив оленя і подумав, що то тварина тікала. Хлопець хотів уже повертатись назад, але перед ним з'явилась висока темна постать...

~ Продовження скоро ~

Люблю вас сонечки, дякую за велику кількість прочитань, обіцяю, скоро буде багато нових частин 💗