Таємниця блакитного лісу (закрито)

Івана Купала

Ранок наступив дуже скоро. Агнес прокинулась о шостій, тому що повинна була зробити багато чого. З важливих справ, треба було помогти мамі готувати їжу, та знайти собі одяг.
Сьогодні було свято Івана Купала. До сім'ї Агнес мали приїхати родичі зі своїм сином. Тому дівчина, все робила дуже швидко, щоб не запізнитись на зустріч з Естер.
- Мамо, чому ця сім'я постійно до нас приїжджає?
- Ну донечко, ти ж знаєш, що вони хочуть, щоб ти ближче познайомилась з Каїном.
- Але Мамо...
- Я розумію, і я проти цього, але якщо ми скажемо їм не приїжджати, то вони рознесуть по селах слухи, що ми з батьком тримаємо тебе удома і нікому не дозволяємо приходити до тебе.
- Мамо, просто... Просто він...
- Агнес ?
Дівчина опустила очі.
- Агнес, що він ?
Дівчина мовчала, дивлячись у підлогу.
- Агнес, донечко, він що чіплявся до тебе ?
- Так... - Тремтячим від сліз голосом промовила дівчина.
- О боже... Сонечко, я ж не знала.
Мати підійшла та обійняла Агнес і тихо промовила:
- Крихітко моя, я зроблю все, щоби він більше ніколи не доторкнувся до тебе. Обіцяю.
Заспокоївши доньку, мати сказала їй швидше іти до подруги, щоб гості не застали її вдома.
Дівчина швидко йшла, навіть бігла, на зустріч Естер.
- Привіт, як ти ? Готова до свята ?
- У мене все добре...
- А чому так не впевнено ?
- Та нічого просто... Я вже не можу...
- Що сталось ?
- До нас сьогодні приїде сім'я, яку я ненавиджу. А особливо їхній син... Він просто виродок.
- Так хай приїжджають, тобі до них що, просто не звертай уваги на них.
- Я б не звертала, але вони, напевно, хочуть мене видати за нього заміж... А він просто нестерпний, я не розумію, як таким можна бути.
- Але це ж несправедливо, проти твоєї волі... - Естер подивилась на Агнес і зрозуміла, що у цієї дівчини теж повно проблем. Вона обійняла подругу і прошепотіла:
- Все буде добре...
Дівчата ще трохи постояли та рушили до річки, біля якої повинно було проходити свято.
Прийшовши вони побачили, як багато народу уже зібралося. І всі були у гарній одежі. Хлопці були у сорочках, а дівчата у довгих лляних платтях. Естер подивилась на Агнес, та теж була у гарному вбранні, а потім вона глянула на себе.
- Всі такі гарні, а я...
Агнес подивилась на подругу. Волосся дівчини було зав'язане в пучечок, і звисало трохи закриваючи обличчя. А ній була гарна біла сорочка та корсет каштанового кольору. Він підкреслював талію дівчини а ще груди...
*Стоп, для чого я на них дивлюсь?...*
- Т-ти дуже гарна, найкрасивіша з усіх тут присутніх.
Естер перевела погляд на подругу. В її очах вона побачила відблиск сонячних променів, та дещо ще, але так і не зрозуміла що. До дівчат підійшов Святослав.
- Добридень, красотки.
- Москаль ? - Запитала Естер.
- Хто ?
- Ти. - Відповіла Агнес.
Дівчата подивились одна на одну, і залились реготом.
- Чому ви смієтесь ?
- Бо нам так хочеться. І чого ти до нас причепився?
- Бо такі красотки, як ви не повинні бути самі.
- Не говори цього слова!
- Якого ?
- "Красотки". - Процідила скрізь зуби дівчина.
- Красооотки.
- Гх...
Дівчина зарядила кулаком хлопцеві в живіт.
- Мх... За що?!
- За "красоток" сонечку. - посміхнувшись промовила дівчина. Естер взяла Агнес за руку і повела за собою.
- Ідем від нього, він як був турком, так ним і зостався.
Дівчата підійшли до купи гілок, які мали бути вогнищем.
- О привіт Агнес. - Радісно викрикнувши, до дівчат підбіг стрункий юнак.
- Привіт Тарасе. - посміхнувшись промовила дівчина.
- О, а це хто?
- Моя подруга.
Тарас протягнув руку.
- Привіт, як тебе звуть ?
- Естер. - Неохоче промовила дівчина.
- Приємно познайомитись.
- Взаємно.
- Я піду а ви тут не сумуйте, просто мені потрібно там допомогти.
Хлопець миттю пропав з поля зору.
Естер подивилась, що Агнес тримає в руках вінок.
- А чому ти його не одягла ?
- Що ?
- Вінок. - Дівчина взяла вінок з рук Агнес, і одягнула його на голову подруги. Її ніжні руки торкались до волосся дівчини. Естер подивилась на подругу, їх погляди зустрілись. Щоки дівчини вкрились легким
рум'янцем. Вона відвела погляд.
- В-все...
- Дякую. - Агнес взяла подругу за руку. І потягнула її до лісу.
- Давай тут сядемо.
- Добре.
Пройшло ще трохи часу, дівчата розмовляли про багато чого. Так і наступив вечір, хлопці розпалювали багаття. А дівчата уже стояли біля річки, щоб пускати вінки на воду.
- Естер пішлиии!
- Куди ?
- Я хочу пустити вінок, будь ласка пішли зі мною.
Дівчата підійшли до річки. І Агнес почала опускатися донизу.
- Ти куди ? Тут можеш кинути.
- Я хочу зайти у воду.
- Стій! - Дівчина опустилась до подруги вниз. Вона підняла її довгу сорочку майже до колін.
- В тебе дуже гарне вбрання, погано буде якщо воно намочиться.
- Д-дякую...
Агнес зняла свого вінка. Вінок торкнувся води, і мав би плисти за течією але він підплив до ніг Естер проти течії.
- Що...? - Естер не зрозуміла нічого.
Агнес хотіла підняти вінка і кинути ще раз на воду, але з лісу почувся дитячий крик.
Всі обернулись на звук, звідти бігла дівчина.
- ДОПОМОЖІТЬ!

~ Продовження скоро ~

Вибачте що так довго не було продовження, просто ця школа, а ще... Я лінива 🥰