Глибокий вдих – перше що зробила Зоряна в новому домі, у знак повної готовності до "нового" життя.
- Ти швидше, ніж я очікував – привітав сусідку номер П'ять
- Як бачиш я швидко зібралась – відповіла дівина переводячи погляд на свої сумки.
- Це добре – посміхнувся П'ятий. - Твоя кімната на другому поверсі, біля моєї - продовжив хлопець та поклав свою руку на плече Тринадцятої щоб перемістити її.
- Не потрібно цього, сама впораюсь – докірливо відмовила Зоряна скинувши руку хлопця зі свого плеча. Після чого дівчина розтворилась в повітрі, а за нею і номер П'ять.
- Стривай звідки ти знаєш яку саме кімнату я мав на увазі? – здивовано продовжив хлопець вже у кімнаті на 2 поверсі.
- |бл, не можна щоб він дізнався про моє минуле, а пояснювати щось йому ще гірше| Я.. я ж була вже тут, перед місією – нервово видала дівчина стараючись не подавати вигляду.
- Ну добре, але це всерівно дивно.
- Дуже – скептично відповіла Тринадцята закотюючи очі. Після чого пішла розбирати речі.
Її нова кімната була не великою, але в рази просторнішою попередньої. Окрім базових меблів тут було ще два крісла які стояли біля маленького декоративного столика, та дзеркало в повний ріст, що неабияк порадувало Зоряну. А особливої атмосфери приміщенню надавали свічки, які були розташовані по всій кімнаті.
П'ятий ще кілька хвилин розглядав дівчину, яка сумлінно розкладала речі по полицях та нічого не помічала. Зрештою хлопець підійшов до однієї з нерозпакованих сумок та почав роздивлятися її вміст. Там лежали якісь папки з записами. Погляд П'ятого впав на одну з них, вона була найбільша за розмірами та мала назву "Подорожі між всесвітами"
- Хей, якого біса риєшся в мрїх речах? – раптом викрикнула дівчина вириваючи сумку з рук П'ятого.
- Я просто хотів допомогти тобі, не розумію чому ти завжди так злишся на мене. - фиркнув хлопець.
- Я не просила тебе. чіпати. мої. речі. – з наголосом ледь не на кожне слово промовила дівчина зціпивши зуби.
- Тоді розбирайся сама якщо така зарозуміла – після цих слів П'ятий зник з кімнати.
- Придурок!
- Сама дура! – почулось із сусідньої кімнати.
Пройшла вже не одна година після "змістовного" діалогу між П'ятим та Зоряною, а в хлопця з голови до сих пір не виходила дивна папка.
-| можливо вона просто захоплюється теоріями про паралельні всесвіти та подорожі між ними| – намагався заспокоїти себе номер П'ять, але відверто кажучи вдавалось йому це жахливо. Тому він вирішив спуститись на кухню, щоб за чашкою ароматної кави ліпше обдумати ситуацію.
Це був обід холодний обід, уже кілька днів поспіль мела жахлива хуртовина, а сонце було ледь-ледь видно. В академії теж було морозно, тому все що могло врятувати це теплий напій та ковдра.
В низу сиділа Зоряна за ароматним напоєм та якимись паперами в руках, чому П'ятий був не дуже радий.
- М знову ти – хмуро видав юнак у знак привітання.
- Мг теж тебе рада бачити – з тим же сарказмом відповіла дівчина не відриваючись від справ.
Але неочікувано для хлопця вона продовжила діалог.
- Що саме ти бачив? – вже серйозним тоном продовжила Зоряна перевівши погляд на П'ятого.
- Подорожі між всесвітами... – трохи ніяково та винувато відповів хлопець, але його цікавість брала верх, тому він продовжив - як це можливо?
- Що ж, не думала що розповім тобі про це так швидко. Справа в тому, що насправді я з паралельно всесвіту, а цей не мій.
- Стривай, це ж не можливо, я неодноразово намагався це провернути, але все марно. Та і хіба твоя суперсила це не телепортація, як ти стрибаєш між всесвітами? – ошелешено запитав юнак, так як зіткнувся з подібним вперше.
- В сенсі, а ти маєш лише телепортацію? – ще більш здивовано відповіла Тринадцята.
Я володію психокінезом, вся моя сім'я ним володіла, а ви хіба ні?
-Психокінез? Тобто?
- Телекінез, пірокінез (вогонь), кріокінез (температура) , аерокінез( повітря), гідрокінез (вода), біоцілитильство ( самозцілення), левітаці ну і телепортація до якої входять подорожі в часі і міжвимірні мандрівки – ці всі сили я освоїла ще в дитинстві, але більшість з них рідко використовую.
- Це не можливо.. ...і з такм набором сил ти ще благала мене про допомогу, дивачка? – промовив номер П'ять ще до кінця не освідомлюючи ситуаці.
- Скажімо, мені потрібна була не допомога, а ти. Чесно кажучи я справді здивована що найкращий кілер комісії – хлопець який не знає про подорожі між всесвітами та має лише одну силу.
- Я пропрацював на них ледь не все своє життя...
-... а вони навіть не потрудилися показати тобі відділ міжвимірних стрибків – сміючись продовжила речення П'ятого.
- У них і таке є?
- А що ти думав, комісія працює не лише в міжчасовому просторі, а й в міжвсесвітньому, як шкода, що наївному П'ятому, який цитую: пропрацював на них ледь не все життя, не розповіли це. Тепер я не настільки впевнена що ти найкращий серед найкращих – хихочучи Зоряна поклала перед збертеженим хлопцем чашку міцної кави та зникла, залишаючи П'ятого сам на сам з його божевільними думками.
┗(•ˇ_ˇ•)―→ ? Зірочку ?
