Світає. Сонце ледь-ледь пробивається крізь скло та ніжними промінчиками окутує кімнату залишаючи на стінах помаранчеві сліди.
-мхх – прокинувся П'ятий ледь відкриваючи очі, після чого сонно почав потягуватися – Що це? – з невеликим острахом прошепотів хлопець, після того як його рука торкнулася когось. -Зорянка? – на мить хлопчина застиг, геть забувши вчорашній вечір, але після кількох секунд роздумів все ж згадав.. - Невже... ми справді поцілувалися, по-справжньому і вона навіть не опиралась ? – з невеликим шоком пробубонів собі під ніс, після чого торкнувся м'якого волося дівчини та спустився вниз, залишаючи останню додивлятися солодкі сни.
- Не те щоб мені це сподобалось, але якого біса я так хвилююсь, на рахунок її реакції і взагалі, ааоаоо – П'ятий не знаходив собі місця, думки неначе пожирали його з середини, тому він автоматично почав виконувати свою ранкову рутину, до якої входило приготування ароматної кави, а останнім часом не лише для себе....
Приємний запах розносився по академії, дістаючись навіть до найпотаємніших куточків будівлі.
Саме цей розкішний аромат пробудив Зоряну від сну. Кілька лінивих потягань та рухи які імітували ранкову руханку і дівчина вже спускалася на швидкий сніданок перед важливою зустріччю.
- Доброго ранку, моя міс, як вам спалося ? – з невеликою притворністю привітався хлопець, що стояв біля дверей кухні.
- Ага, і тобі – швидко пробубніла дівчина та одразу ж почала робити сендвічі з зефірками, не звиртаючи на П'ятого ніякої уваги, що звісно хлопцю не сподобалося та навіть збентежило.
- Ти кудись поспішаєш? – запитав він присівши поруч.
- Ооо так, ти навіть не уявляєш наскільки. Сьогодні мені випала неймовірна можливість побачитися з моїм другом з Комісії. За його словами у нього є інформація, як мені швидше вибратися звідси. – намагалась пояснити вона паралельно дожовуючи їжу.
- Тобто, ти зустрінешся з якоюсь сумнівною людиною, невідомо де, коли і щей сама? З глузду з'їхала? – в голові П'ятого явно виник спалах паніки, адже ще нещодавно Куратор намагалася вбити Тринадцяту без жодних сумнівів, а вже сьогодні вона має зустріч з якимось типом з Комісії, та це ж божевілля.. – проносилось в думках хлопця. - Хей, зажди, давай підемо разом – благаючим поглядом просив П'ятий, вчіпившись в рукав дівчини.
- Та якого чорта взагалі з тобою сьогодні, я ж сказала, важлива справа, стосується лише мене, тому ти залишаєшся тут без всяких заперечень, второпав?! – Зоряна висмикнула свою руку та попрямувала в свою кімнату...
- Оо ні, нікуди ти не підеш. Чортас два я тебе відпущу– почав П'ятий, перегороджуючи дівчині дорогу до кімнати, перед якою з'явився секунду тому.
- Твоє хоббі – це діяти мені на нерви? Просто визнай це – не надаючи великою уваги капризам П'ятого, Зоряна просто телепортувалася в свою кімнату, тим самим обійшовши "перешкоду"
- Хто кому ще діє, я вже десяток разів сказав: Ти Нікуди Не Ідеш. Крапка. – переходячи на крик продовжив хлопець.
- Та що з тобою, ще вчора все було гара...
- Гаразд? Чи не так? Якщо минулого вечора все було так прекрасно, тоді чому сьогодні ти така вперта, хоча ще вчора розводила сльози в моїй кімнаті!
- Як це взагалі взаємопов'язано? Знаєш, те, що сталося вчора – було помилкою, так і знай. Ми були на емоціях і все таке. Тому більше не приплітай це до всього підрад.
- Мхх, добре, без проблем. Але ж ти знаєш, що ти звідси не вийдеш.
Я не дозволю !
- Ха, смішно. І що ти зробиш? – саркастично продовжила Зоряна. - В будь якому випадку ти не втримаєш мене тут. Адже ти не мій татко – прошепотіла дівчина Пятому на вухо. - А, і так, якщо будеш намагатися перешкодити мені то будь готовий гнити під землею. Адже в день нашої зустрічі я якраз хоронила такого ж самісінького ВОЛОООДАРА як і ти :) – з усмішкою до вух протягнула Тринадцята, після чого похлопала хлопця по плечі та розтворилася в блакитному сяйві...
Зірочку?
Що ж ось продааа, а наступна частина вийде на 10 ⭐. Всіх люблю та дякую за коментарі, залишайтеся в безпеці і до зустрічі 💗
