В обід великими бризками ринув дощ.
Він був дуже шумним що Гаррі, повністю поглинений покаранням переписувати правила для учнів Гоґвортсу, підійняв погляд.
За вікном вирувала осіння погода, іноді можна було помітити в далечині блискавку яка, як стріла на лобі Гаррі, фарбувала небо.
«Незнайомець все ще не дав про себе знати», — подумав хлопець про таємничу особистість, адже тепер він асоціювався лише з дощем; усередині мимоволі щось стрибнуло як дзвіночок.
Тим часом у його зошиті було написано каліграфічним почерком завчені до дірок правила, які знав кожен маг.
Учень не розумів принципу покарання, бо навіть якщо він напише кілька тисяч аркушів з однаковими завченими реченнями, то це не дасть перекреслити правило мародерів: «Урочисто присягаю не затівати нічого доброго!».
Професор Снейп, який сидів за вчительським столом, навмисне прочистив горло, явно натякаючи закінчити почате без перерв. Гаррі знову взяв перо і вмочив її в чорнильницю.
Наступне правило, яке треба було написати, звучало: «Не використовувати магію на шкоду іншим». Порушник позіхнув у кулак, сподіваючись, що вчитель цього не помітить.
Минуло кілька днів після дивних подій в лісі. Попори те, що Геґрід пообіцяв нікому не говорити про його «тренування», професора Снейпа не зупинила неявка на важливий урок.
Гаррі було прикро, що друзі не прикрили його, але, ймовірніше, це через Візлі, який досі не міг заспокоїтися через холодність свого друга.
Якщо раніше Поттер намагався триматися поряд зі своїми друзями, то зараз його думки були занурені у щось, що змушувало сумніватися у всьому правильному та неправильному.
Ґрифіндорець задумався, але машинально продовжував писати рядки:
«Використовувати магію задля шкоди. Використовувати магію на шкоду. Використовувати. Шкодити. Шкодити. Використовувати магію задля шкоди».
Гаррі збентежено глянув на папірус. Його чорнила перетворювалися на брудний червоний і розповзалися як калюжа крові по поверхні столу.
Повністю розгублений учень почав витирати своїми рукавами рідину.
У ніс вдарив запах крові й здавалося, що в роті теж виник присмак заліза.
YOU ARE READING
Я бачу, вас цікавить пітьма?
FanfictionПітьма ніби розмовляла з ним, запрошуючи до своїх обіймів. Це відбувалося часто. Щоразу, коли його руки стискалися в кулаки до побілілих кісточок і відрослі нігті впивалися в долоню, темрява запрошувала його до себе, шепочучи у вухо, що ось-ось і...
