Я бачу, вас цікавить пітьма?

_5_

Вперше він розкрив свій фотоальбом після довгих років.

Нарциса вручила його, коли вони сиділи у вітальні біля запаленого каміна, іноді домашній ельф Добі ворушив вугілля, і атмосфера в будинку була така сама, як на публіці — затягнута і холодна.

Драко сидів і розглядав альбом біля матері, скоса поглядаючи на настінний годинник.

— А коли тато повернеться? — спитав він у Нарциси, яка виразно тримала однією рукою келих з вином.

— Він зараз зайнятий роботою, любий, — відповіла вона відсторонено.

Драко подивився на чорно-білі світлини та не побачив на них щастя. На ній сім'я стримано дивилася в об'єктив камери.

Вдома вони рідко збиралися, лише на важливі для Луціуса заходи, де Драко, єдиний син Мелфоя, повинен дотримуватись багатьох правил етикету.

Зараз, розкриваючи потертий і повністю забутий фотоальбом на полиці, білявий бачив порвані, іноді розмальовані світлини, де раніше стояв його батько.

«Він лише дитина!».

«Він знав, на що йде!».

Мелфой сів на своє старе дитяче ліжко, на якому дуже давно ніхто не спав, і воно наче зупинилося в часі.

— Драко? — постукала у двері мама, перш ніж зайти до кімнати. На ній була довга чорна сукня, і попри вік та зморшки, вона виглядала елегантно. Нарциса помітила розгорнутий альбом на колінах свого єдиного сина й сіла поряд. — Я думала ти ніколи не прийдеш.

— Як я міг покинути тебе? — він провів вказівним пальцем по світлині, де колись поруч стояв батько і відчув гіркоту.

— Я вдячна, що ти тут, не зважаючи на небезпеку.

Мелфой поглянув на свою маму, а потім обережно пригорнувся. Нарциса погладила свого сина по голові, ніжно перебираючи пасма.

— Ти мало що розповідаєш після своєї втечі, — сказала вона, обережно підбираючи слова. — Ти старанно вчишся?

— Так, мамо, — відповів він.

— Ти все ще погано почуваєшся?

— Звісно ні, — збрехав він.

— Ти говорив із ним? — спитала вона, натякаючи.

Мелфой на секунду задумався, уявляючи у своїй голові чорне волосся, круглі окуляри та безтурботну посмішку.