Я Т/и Хакер, мені 17, я звичайно не єдина дитина в сім'ї, в мене є старший брат, він трошки пришелепкуватий, а так то з ним жити можна. А ще він трохи злий, певно тому що він піклується про мене тому і переживає. Не знаю що вам би розказати, тому розповім про свої стосунки, я про них говорю завжди, але не всім))
Вперше, я зустріла свою симпатію в школі, це був клас так сьомий. На той момент я втюхалась в якогось ботаніка, який став у нашому класі новеньким, все ж не довго ми були разом, нас розділило те що зразу після 8 класу, я поступила в іншу школу. Знаєте все що змінюється то на краще, тому може нам і слід було так розійтись.
Ну а потім, я зустріла його... Справжнього ідота - оленя! На той момент я була в 9 класі, і саме в школі зустріла самого сина директора, гарний шанс правда? Я ж подумала і така «А чому і не почати з ним зустрічаються?». А що? Мої оцінки глобально зростуть, ну і репутація буде в мене хороша та очищена, ну і найголовніше це ж прекрасні зв'язки) Для мене в той момент це була геніальна ідея! Ми зустрічались і все було добре, я і забула що хотіла від нього, кайфувала від стосунків вже. Я його полюбила всім серцем, тому і думала що це вже happy end в моєму житті, але нажаль ні..
Останні місяці наших стосунок тільки і складались що з якихось суперечок і сварок, все йому було не так, не так говорю, не так обіймаю. Тай я думала що між нами все таки серйозні стосунки, але просто без сексу. Я не хотіла сексуального зближення поки що, мені ж 15 було.. І так я вкурсі що законом вже дозволено, ну.. я не хотіла чесно, страх був вищий ніж бажання порадувати коханого)
Ну і от одного вечора цей ідот з'явязався з поганою компанією, і там йому сказали « Якщо не дають - відбери », з тої фрази і почалась вся проблема.. П'яний парубок, дзвонив мені декілька раз, на дворі ще була не така здається і пізня година. Я вирішила вийти всеке ж може статись, а може йому погано і він потребує моєї допомоги.. якби я знала яка тоді йому потрібна була допомога я б в житті в той довбаний парк не пішла..
Почалось все з обіймів, надто сильних обіймів, а далі його рука скользнула мені під шорти.. на мої зауваження він ну ніяк не реагував... Звичайно як і інша розумна особа, я почала чинити опір, але так як він старший, і куди сильніший, в мене це виходило кепськи. В мене залишався тільки один спосіб себе врятувати, і так це кричати, я почала горланити як ніколи... Моментами голос вже тихішав від довго крику. Але все ж мої зусилля були не марні, один хлопець кинувся мені допомагати. Ім'я мого героя - Чейз, на даний момент ми з ним в міцних дружніх відносинах)
Що ж давайте може я вам покажу себе і у зовнішньому вигляді. А то словами свою красу я описати не зможу.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Так, це я)) Доречі цей знімок був зроблений в Чикаго, я тоді їздила з братом на матч якогось його знайомого. Теплі та гарні спогади залишилися з того вечору. Ну зараз я знову повернулася в Шарлот до свого старшого брата, принці можу заявити, що до єдиного. Я знайшла нову школу, ну як я.. мене місяць вговорював туди піти навчатися Вінні. Надіюсь що нарешті хоч там я закінчу свій одинадцятий клас.
Якщо вам раптом цікаво скільки разів я міняла школу.. так от, разів може з сім, все через мої нестерпні сварки з вчителями, а ну і я була не спокійною дитиною яка деколи ув'язувалася в бійки.. а так то я біле, пушисте, прекрасне кошеня, яке на хвилиночку навіть мухи не скривдить))
