- Та ось хочу дізнатись для чого мені треба буде старатись щоб потішити Т/и Муармер.
- Ну най перше це те що я Т/и Хакер і поки що твою фамілію не збираюсь брати, тай для дітей явно рано.
- Ну блін дай хоч помріяти!
- Так голубки ми приїхали, промовив батько шатена.
Хлопці переносили багаж в автобус а ми заодно говорили з Джоан.
- Т/и будь добра приглянь за Пєйтоном, може зовні він виглядає як сильний та сміливий а от в середині він ще та мала дитина.
- Ох Місс Джоан не хвилюйтеся за останні пару днів я зрозуміла що за ним треба такий же догляд як і за моїм двоюрідним братом, не можна навіть очі заплющити.
- Хаха щось типу такого, бажаю вам гарно провести час разом!
- Вам теж бувайте! казала я і зайшла в автобус.
На передньому сидінні вже собі сидів шатен і чекав на мене.
- Ну на решті, я думав ви ще там годину прощатись будете.
- Якщо треба буде то і дві буду прощатись!
Трохи подивившись на хлопця, я направилась сісти на своє місце біля Муармера але той ліг на нього і промовив:
- Ох яка жалість Т/и а місць більше нема, але для вас є особливе місце.
Казав хлопець показуючи на свої коліна.
- Раз таке діло то таких місця два Хакер! сказав хлопець який сидів десь заді.
Муармер зразу ж підскочив з сидіння і вже хотів врізати цьому покидьку, але дівчина вчасно зупинила кучерявого.
- Пєй ти чого ?
- Слухай сюди придурку, ще раз таке скажеш і твоя голова буде висіти на капоті цього автобуса як сувенір, Т/и моя і тільки моя так що попробуй лише в її сторону дихнути і я розгризу тобі гортань заживо.
Кричав хлопець на незнайомця, той лиш затрусився і почав вибачатись.
Шатен сів біля вікна залишаючи місце для мене, я ж сівши на крісло поклала його голову собі на коліна, трохи погравшись його волоссям я чмокнула його в носик і промовила:
- Ти ж мій ревнивий хлопчик...
