Кафе на краю світу (Джон Стрелекі)

9

Я накинувся на їжу, якою був заставлений мій столик. Коли я здолав омлет, тости і фрукти, прийшла Кейсі.
- Як справи, Джоне?
Я дожував шматок, який щойно відправив
до рота.
- Добре, дуже добре. Їжа пречудова.
- У вас, схоже, поліпшився настрій.
У мене справді поліпшився настрій. Роздратування, що поглинало мене, коли я зайшов у кафе, майже зникло. Я так зосередився на запитанні «Чому ви тут?» і подальших дискусіях, що все інше відійшло на другий план. Та й смачний омлет мені не завдав
шкоди.
- Ви хотіли б доїсти на самоті чи дасте перевагу товариству? - запитала Кейсі.
- Товариству, однозначно товариству.
Правду кажучи, я хотів би продовжити ту
дискусію, що була в нас раніше. Я думав про це й досі трохи не розумію дечого.
- Що саме вам роз'яснити? - запитала Кейсі.
- Ну, я про запитання в меню. Коли людина питає себе, чому вона тут, і якось дізнається причину, що вона вчиняє із цим
знанням?
Кейсі трохи помовчала.
- Передусім може робити із цим що захоче.
Людина її відшукала, і ця відповідь належить ій. Як діяти далі, вирішувати їй і тільки ій.
Я на мить замислився над її словами.
- Гадаю, якби хтось дізнався, з якої причини він тут, йому хотілося б знати, як найкраще виконати своє призначення. Питання
от у чому: як це зробити?
Я поглянув на Кейсі, і в мене виникла підозра, що вона щось знає, проте чекає, коли
я здогадаюся сам.
- Це річ індивідуальна, - сказала вона.
Я поглянув на неї.
- Може, натякнете?
- Можливо, вам допоміг би приклад, - відповіла вона. - Припустімо, ви хотіли б бути митцем у вільний час. Який вид мистецтва ви б обрали для творчості? я на мить замислився.
- Не знаю. Мабуть, це залежало б від того, яким минем я хотів би бути. Гадаю, я просто
творив би що заманеться.
Я зупинився й почекав, поки вона щось
скаже. Та Кейсі мовчала, тож я продумав відповідь.
- Невже це так просто? - запитав я. -
Людина дізнається, чому вона тут, і робить усе, що захоче, тільки б це відповідало ї при-
значенню?
Вимовивши ці слова, я відчув, як тілом пробігла хвиля захвату. Ніби я щойно знайшов щось унікальне та важливе, а моє тіло
на це зреагувало. Це звучало просто - чи не
занадто примітивно, щоб бути правдою?
«Робіть усе, що захочете, тільки б це відповідало вашому призначенню».
- Отже, якщо я тут, щоб допомагати людям, то маю робити все, що захочу, тільки б це відповідало моєму розумінню, як допомагати людям? - захоплено спитав я. Ця
концепція мені подобалася.
- Правильно, - відповіла Кейсі. - Якщо для вас допомагати людям означає піти в медицину, так і зробіть. Якщо це означає будувати притулки в бідному районі, то так ічиніть. Якщо ж вам здається, що варто стати бухгалтером і допомагати людям із по-датами, тоді саме так і зробіть.
Мені запаморочилося в голові. Узагалі-то, я ніколи не думав у такому контексті. Значну частину свого життя я все вирішував, ма-ючи інши резони, як-от: поради рідних, куль-турні традиції чи людську думку. Це було щось інше.
- То, може, я тут, щоб відчути на власній шкурі, як воно - бути мільйонером?
- Тоді робіть усе, що відповідає вашому визначенню фрази «бути мільйонером», відповіла вона. - Якщо це означає «взаємодіяти з мільйонерами», так і робіть. Якщо це означає «працювати, поки не заробиш мільйон доларів», так і робіть. Вибір знов-таки
завжди за вами.
- «Бути мільйонером»... А мені це до впо-доби, - промовив я, відчуваючи, як зростає збудження. - Я б купив кілька нових авто,
можливо, зо два будинки.
Голос Кейсі стишився:
- Це тому ви тут?
Від її запитання мені прояснилося в го-лові.
- Не знаю.
- У нас із Майком є одне маленьке скорочення,- промовила вона. - Воно пов'язане з тим запитанням, яке ви мигцем побачили в меню.
Я опустив погляд і прочитав перше запитання.
«Чому ви тут?»
- Якщо людина знає, з якої причини вона тут, то вона визначила свою «Мету існування». Скорочено ми називаємо її «МІ». За своє життя людина для досягнення мети свого існування може обрати десять, два-дцять, а то й сто різних справ. Вона може давати раду їм усім. Найвдоволеніші наші відвідувачі - це ті, хто знає свою МІ та пробує себе в усіх справах, які, на їхню думку, приведуть до неї.
- А найменш вдоволені ваші клієнти? -
запитав я.
- Вони теж багато що роблять, - відповіла вона.
Кейсі замовкла, і я озвучив думку, яка раптом у мене виникла:
- Але ті дії не стосуються їхньої МІ.
Кейсі всміхнулась, і я зрозумів, що це був один з тих висновків, яких я мав дійти
самотужки.
- Кейсі, якби я поставив собі запитання та врешті-решт довідався мету свого існування, звідки я дізнався б, що допоможе мені й досягти? Ну, це ж можуть бути люди, мандри, хобі, враження чи все що завгодно.
Здається, це важкувато.
Вона відповіла мені запитанням. Я вже відзначив, що вона часто відповідає запитаннями.
- Джоне, припустімо, ви визначили, що мета вашого існування - автомобілебудування, і вирішуєте досягти цієї МІ. Що б ви
зробили?
Я на мить замислився.
- Гадаю, я прочитав би безліч книжок про машини. Можливо, поїхав би на якийсь автомобільний завод або поспілкувався б із фахівцями цієї справи та спитав би в них поради. Можливо, спробував би знайти роботу,
повʼязану з автомобілебудуванням.
- Ви залишалися б на одному місці?
Я помовчав, розмірковуючи.
- Ні, гадаю, якби я хотів вивчити грунтовно, як створювати автомобілі, то поїздив би світом, щоб дізнатися про різні способи.
Відповім власне на запитання: мабуть, людина дізнається про те, що може привести пі до ми, вивчаючи різні аспекти, повʼяані
з нею.
- Правильно, - підтвердила Кейсі. - Нас обмежують поточні досвід і знання. Ключове слово тут - «поточні». Нині кожен з нас має можливості здобувати інформацію, знайомитися з людьми з усього світу, іншою культурою та досвідом більше, ніж будь-коли в історії людства. Сьогодні, коли ми намагаємося збагнути, що приведе нас до MI, меж практично не існує, окрім тих, які ми стави-мо собі самі.
- Ваша правда, - погодився я. - І все ж мені, здається, не надто багато користі з цієї доступності. Якщо подумати, я щодня проводжу час однаково.
- А чому? - запитала вона.
Я поглянув на меню.
«Чому ви тут?»
- Гадаю, через те, що не знаю відповіді на це запитання, - сказав я і вказав на меню. - Не знаючи достеменно, чому я тут і чого хочу, я просто роблю те, що й більшість людей.
- Якщо говорити про ваш досвід, то чи допомагає заняття тим, що робить «більшість людей», досягти мети свого існування? - запитала вона.