Кафе на краю світу (Джон Стрелекі)

6

Коли Кейсі наблизилася до віконця замовлень, я вперше помітив на кухні чоловіка.
Він тримав у руці велику деревʼяну ложку і явно відав тут готуванням їжі. Кейсі щось йому сказала, і він визирнув, глянув на мене й, побачивши, що я дивлюся в його бік, усміхнувся й помахав рукою.
Я помахав у відповідь, почуваючись трохи дурнувато. Зазвичай я не махаю рукою кухарям у кафе.
Кейсі та цей чоловік трохи поговорили, а тоді вона поклала моє замовлення на маленький круглий тримач для паперів і повернулася до мого столика. Чоловік крутнув тримач так, що папірець опинився перед ним, глянув на нього, а тоді забрав його на кухню.
Я знову зосередився на останнии сторінці
меню. Поки я перечитував перше запитання
(«Чому ви тут?»), повернулася Кейсі й сіла навпроти мене.
- Це Майк, - пояснила вона. - Він власник цього закладу і сам готує всю їжу. Сказав, що вийде до вас, як матиме можливість. Я запитала його про ваше замовлення, і він ска-зав, що це буде забагато, але він вважає, що ви з цим впораєтесь.
- Оце так сервіс.
Вона всміхнулася.
- Стараємось. А тепер знову про це. - І вона вказала на текст про звернення до офіціантів на першій сторінці меню. - Це повʼязано із запитанням на останній сторінці меню, яке ви досі читаєте.
Я не знав достоту, звідки вона знала, що я читав ті запитання, проте не відповів.
- Розумієте, - промовила вона, - диви-тися на те запитання - це одне. А змінити його - це інше.
- Що ви маєте на увазі?
- Воно звучить просто, так, наче щось незначне, - відповіла вона. - Та якщо в ньому замінити кілька літер, це багато що змінює.
Я спантеличено поглянув на неї.
- Багато що зміснює? Що саме? Скажімо, я не зможу тут їсти чи мені доведеться замовити щось інше?
- Ні, - відповіла вона раптом серйозно, змінює дещо ґрунтовно.
Я однозначно не розумів, до чого вона хилить, але вона явно не жартувала.
- Здається, я не розумію.
Кейсі знову вказала на меню.
- Якщо це запитання ви поставите не комусь абстрактному, а самому собі, ви вже не будете таким, як раніше.
Я отетерів. Не буду таким, як раніше? Що це означає? Раптом я відчув, ніби стою на краю високої кручі. І я не знав точно, що саме, згідно з її поясненням, чекатиме мене після одного кроку вперед - негайна смерть чи вічне щастя.
- Щось таке, - промовила вона та всміхнулась, - але менш радикальне.
Кейсі повела далі, перш ніж я встиг запитати, звідки вона знає, про що я подумав:
- Дозвольте показати вам дещо, і вам не
доведеться ступати крок. Прочитайте перше
запитання в меню, але прочитайте його відсторонено - наче вивіску, яку мигцем бачите на своєму шляху.
Я знов поглянув у меню. Здивувався, бо запитання вже не звучало як «Чому ви тут?».
Тепер там було написано: «Чому я тут?».
Щойно я дочитав запитання, воно знову перетворилося на «Чому ви тут?».
- Що сталося?! - вигукнув я. - Меню
щойно змінилось. Як вам це вдалося?
- Джоне, я не впевнена, що ви готові почути відповідь.
- Про що ви? Як вам це вдалося? Як ви
змусили меню змінитися?
Я вже геть не розумів, що відбувається, і зовсім не був певен, чи хочу залишитися й розібратися із цим. Кейсі зупинила мене
наступним запитанням:
- Джоне, ви бачили, на що обернувся текст у меню?
- Звісно, коли я читав його вперше, там було написано дещо інше, а потім він став такий, як тепер. Чому? І як так вийшло?
Кейсі перегорнула меню першою сторінкою вгору та вказала на текст унизу, де було
надруковано застереження: «Перш ніж замовити...»
- Ось, Джоне, - почала вона. - Те запитання, що ви побачили, те, що було інакшим...
- Те, що звучало як: «Чому я тут?» - перервав я.
- Так, воно. Це запитання не треба сприймати легковажно. Побіжно глянути на нього - це одне. Але якщо ви справді його побачите та справді поставите собі, ваш світ змінюється. Я знаю, що це звучить неймовірно, і саме тому ми надрукували застереження на першій сторінці меню.