Кафе на краю світу (Джон Стрелекі)

11

Я взявся за млинці. Такі ж смачні, як і решта страв. Я ів і думав про свою розмову з Майком із Кейсі. Незвичні бесіди для кафе. Чому ти тут? Що робити, коли дізнаєшся, чому ти тут? Чого можна навчитися в зеленої морської черепахи?
Коли я доїдав фрукти, до мого столика підійшов Майк.
- Як вам їжа, Джоне?
- Розкішна. У вас чудовий заклад. Вам
варто замислитися про франчайзинг - ви могли б нажити багатство.
Майк усміхнувся.
- А може, у мене вже є багатство.
- Тоді нащо вам працювати тут?...
-Я зупинився, та зупинився запізно. - Вибачте, Майку. Я не мав на увазі щось проти цього закладу. Я тільки хотів сказати... Узагалі-то, не знаю, що я хотів сказати.
- То пусте, - відповів Майк. - Мене неодноразово про це питали. Джоне, ви колинебудь чули історію про бізнесмена, який поїхав у відпустку й зустрів рибалку?
- Здається, ні.
- Роки зо два тому ця історійка була популярна, - сказав Майк. - Вам цікаво? Вона стосується ваших слів про франчайзинг.
- Звісно, - відповів я.
- Ну, у цій історії бізнесмен поїхав у відпустку, щоб розвіятись, так би мовити, «перезарядити батарейки». Полетів до якогось віддаленого місця й забрів у маленьке село.
Він кілька днів стежив за місцевими мешканцями й помітив, що один тамтешній рибалка здається щасливішим і вдоволенішим за всіх інших. Бізнесменові стало цікаво, чому це так, тож він підійшов до рибалки та
спитав його, що той щодня робить. птав
Рибалка відповів, що прокидається та снідає з дружиною й дітьми щоранку. Тоді дітлахи йдуть до школи, він іде рибалити, а дружина малює. Він рибалить кілька годин, приносить удосталь риби для родини, а тоді дрімає. Після вечері вони з дружиною прогулюються берегом і дивляться на захід сонця, а їхні діти плавають в океані. Бізнесмен був приголомшений.
«І так щодня?» - запитав він.
«Майже щодня, - відповів рибалка. - Інколи ми робимо щось іще, але загалом мос життя справді таке».
«І ти щодня ловиш рибу?» - запитав бізнесмен.
«Так, - відповів рибалка. - Риби багато».
«А ти можеш ловити більше риби, ніж потрібно твоїй родині?» - поцікавився бізнесмен.
Рибалка поглянув на нього, всміхнувся й відповів: «О, так, я часто ловлю набагато більше риби і просто відпускаю зайву. Розумієш, я обожнюю рибалити».
«Ну, а чому б тоді не рибалити весь день і не ловити стільки, скільки можеш вилови-ти? - запитав бізнесмен. - Ти міг би продавати рибу й заробляти великі гроші. Не-забаром ти зміг би купити ще один човен, а потім ще один, тоді інші рибалки могли 6 на них теж ловити багато риби. За кілька років ти мав би офіс у великому місті, а за десять років - міжнародний бізнес із продажу риби».
Рибалка знову всміхнувся бізнесменові й відповів: «Нащо мені все це?» «Ну, заради грошей, - сказав бізнесмен. - Шоб заробити великі гроші, а тоді піти на пенсію».
«А що я робив би на пенсії?» - запитав рибалка всміхаючись.
«Ну, мабуть, що заманеться», - сказав
бізнесмен.
«Наприклад, снідав би зі своєю родиною?»
«Так, мабуть, так», - відповів бізнесмен,
трохи роздратований через те, що рибалка
не перейнявся його ідеєю.
«А позаяк я дуже люблю рибалити, чи міг би я, якби захотів, трохи рибалити щодня?» - вів далі рибалка.
«Чом би й ні, - погодився бізнесмен.
Риби, мабуть, буде не так багато, але якась
іще точно залишиться».
«Годі, може, я міг би вечорами ходити пляжем і дивитися на захід сонця з дружиною, поки наші діти плаватимуть в океані?» -запитав рибалка.
«Звісно, як хочеш. Щоправда, тоді твої діти будуть уже дорослі», - промовив бізнесмен.
Рибалка всміхнувся співрозмовникові, потиснув йому руку й побажав вдалого перезарядження. Майк закінчив історію й поглянув на мене.
- Що думаєте, Джоне?
- Думаю, я трохи схожий на бізнесмена.
Я майже щодня працюю, щоб мати вдосталь
грошей для виходу на пенсію.
-
. У мене теж так було, - зізнався Майк. -
Але я усвідомив дещо дуже важливе для себе. Вихід на пенсію - це такий час у майбутньому, коли в мене буде вдосталь грошей, щоб робити те, що хочеться. Я матиму можливість насолоджуватися улюбленою справою та кожен день присвячувати самореалізації. А тоді якось увечері після особливо нікчемного робочого дня я дійшов виснов-ку, що має бути кращий шлях. Із плином часу я перестав розуміти, як усе має працювати. Це було так просто, що здавалося божевіллям, як я міг заплутатися, та я таки
заплутався.
Поки Майк говорив, я ще їв.
- Я усвідомив, що для мене кожен день - це можливість робити що хочеться. У мене щодня є можливість відповідати позитивно на останнє запитання, яке ви прочитали в меню. Мені не потрібно чекати до «пенсії».
Я поклав виделку і відкинувся назад, здивований тим, як просто це звучало. - Але ж це так просто, - сказав я. - Якщо
це так просто, чому всі не роблять що хочуть?
- Ну, - з усмішкою протягнув Майк, - на жаль, я не можу говорити за всіх. А ви, Джоне, робите що хочете?
Я не очікував, що розмова піде в тако-му напрямку. Сподівався, що Майк і далі
щось говоритиме, а я зможу просто слухати.
Я на мить замислився над його запитанням
і відповів:
- Та ні.
- Чому?
Ще один крок у напрямку, якого я не
очікував.
- Правду кажучи, не знаю. Насправді я не
знав, що саме хочу вивчати, коли вступив до
вишу. Кінець кінцем вирішив піти на програму, яка мені начебто подобалась і про яку багато хто казав, що в цій галузі після випуску буде легко знайти роботу. Коли навчання
скінчилось, я знайшов роботу і дедалі більше зосереджувався на зароблянні грошей.
Врешті-решт я почав отримувати непогану платню і якось звик до певної схеми. А ще я сумніваюся, що хоч раз замислювався над цим питанням, - додав я і вказав на меню. -
До цього вечора.
- Як я вже казав,
- зауважив Майк, -
досить цікаво, як і коли воно приходить до різних людей.
- Насправді це якесь божевілля, - промовив я.
- Тобто?
- Те, про що ми тільки-но говорили. Чому ми стільки часу готуємося до того часу, коли зможемо робити що хочеться, замість того,
щоб просто робити що хочеться вже тепер?
- Гадаю, вам слід зустрітися з однією людиною, яка, можливо, дещо розповість вам
про це, - сказав Майк.
Він встав з-за столика й пішов до Кейсі, яка розмовляла з іншими клієнтами. Я не чув, про що вони говорили, та за кілька секунд одна відвідувачка підвелася й попрямувала до мене.