Навколо мене ходить мій страх,
І не дає спокійно жити, стати кимось.
Раніше думала, що нічого, окрім смерті, не боюсь — тепер не впевнена...
Лякаючись — іду молитись.
Мій страх мене з'їдає, не дає жити.
Не дає їсти, спати чи кохати...
Мій страх мене поглине скоро зовсім вже,
Та що робити, коли нікуди тікати?!
Мій страх мене вбива повільно.
Я прокидаюсь, бо боюся спати.
Я засинаю, бо боюся жити.
І все для мене страшно, все це знак.
Та як боротись?! Як хоч щось змінити?
Питань багато — відповідей мало,
Тож поки я продовжу жити так.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Кілометри
PoetryЗбірка моєї поезії. Кохання, самотність, пошук себе, життя та його випробування.