Кілометри

Не хеппі-енд

Зустрівшись нежданно одного світанку,
Вони пішли разом на каву.
В закладі відкриті були фіранки
Й носив він неоднозначну славу.

Сівши за столик десь у куточку,
Мило розмовляти почали,
При кожному вході звучав дзвіночок,
Та їх данні звуки не відволікали.

Вона усміхалась й відводила погляд,
Він ж очей не зводив із неї.
Її сильно вразив його світогляд,
Він запросив її в галерею.

Час все минав, вони спілкувались,
Все нерозлучніші ставали щоразу,
Та часто лобами своїми стикались
Й ховали в душі невеличку образу.

Так все великим комом збиралось
Й зовсім нежданно вирвалось вмить,
Вони дуже сильно посперечались –
Серце у кожного досі болить.

У цій історії нема хеппі-енду,
Бо рідко в житті все легко складається,
Й доживши колись до такого моменту,
Поспілкуйтесь до того як душі зламаєте.